Значення
- (Юриспруденція) –
Офіційний документ, що підтверджує певний факт, правовий стан або повноваження; свідоцтво, посвідчення.
- (Юриспруденція) –
(заст.) Дія за значенням дієслова «освідчити»; свідчення, засвідчення, підтвердження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. освідчення, р. освідчення, д. освідченню, з. освідчення, о. освідченням, м. освідченні, к. освідчення