1. (техн.) Покриватися шинами, отримувати шинне вкриття; встановлювати на колеса шини.
2. (перен., розм.) Ставати обережним, обачним, набувати життєвого досвіду; зазвичай у конструкції «ошинуватися досвідом».
Категорія: О
-
ошкірений
1. Який має шкіру, покритий шкірою; обтягнутий шкірою.
2. Який позбавлений шкіри, зі шкірою, що знята або здерта; обдертий, обідраний.
3. Переносно: дуже худий, зморщений, з виступаючими кістками, наче без шкіри.
-
ошкіреність
Ошкіреність — стан, коли шкіра на тілі (особливо на обличчі) зморщилася, стала сухою та шорсткою через вплив вітру, морозу або інших несприятливих погодних умов.
Ошкіреність — ознака або результат того, що шкіра стала шорсткою та згрубілою, нагадує за текстурою стару, висушену шкіру (ошкір).
-
ошкірити
1. Зняти шкіру з тварини, обдерти шкіру.
2. Перен., розм. Сильно побити, піддати тілесному покаранню.
3. Перен., розм. Різко дорікнути, сварити когось; жорстко розкритикувати.
-
ошкіритися
1. Відкрити рот, показати зуби (переважно про тварин).
2. Розкритися, відкритися, зсунувшись із чогось (про покрив, оболонку тощо).
3. Перен. Стати видимим, проявитися, обнажитися (про щось приховане, внутрішнє).
-
ошкірювати
1. Знімати шкіру з тварини, очищати від шкіри; обдирати.
2. Перен., розм. Жорстоко побивати, катувати когось; також сильно лаяти, сварити когось.
-
ошкірюватися
1. Втрачати шкіру, лущитися (про плоди, овочі, дерева тощо).
2. Роздягатися, скидати з себе одяг (про людину; розм.).
-
ошкіряти
1. Здирати шкіру з тварини, обдирати, обшкіряти.
2. Перен. Сильно побити, піддати тілесному покаранню.
3. Розм. Розкрити, оголити щось, знявши покрив (наприклад, ошкірити зуби).
-
ошкірятися
1. (про тварин) Виявляти зуби, оголюючи ясна, як ознака загрози, люті або готовності до нападу.
2. (переносно, про людину) Гнівно, вороже посміхатися, гримати зубами; виявляти злість, роздратування або погрозу.
-
ошкребки
1. (діал.) Залишки їжі, що пригоріли до посуду під час приготування.
2. (перен., розм.) Незначні залишки чогось, обривки, уривки (наприклад, інформації, знань).