1. Який стосується обряду, пов’язаний з ним; призначений для обряду.
2. Який має риси обряду, здійснюється за певним церемоніалом; церемоніальний.
3. Який належить до обрядів релігійного культу; ритуальний.
Словник Української
1. Сукупність обрядів, ритуалів, що склалися в певній культурній традиції, релігійній практиці чи побуті; система обрядів.
2. Схильність до суворого дотримання обрядів, формальна сторона релігійного чи ритуального життя, часто з відтінком уживаності про надмірну увагу до зовнішніх форм.
Процес створення, формування та вдосконалення обрядів, ритуалів, звичаїв; творення обрядової практики.
Назва конкретної творчої діяльності, мистецького чи культурного проекту, спрямованого на відродження, реконструкцію або художнє осмислення традиційних обрядів.
1. Одягати когось у вбрання, надавати комусь певного вигляду за допомогою одягу, часто урочистого або традиційного; прикрашати, убирати.
2. Облаштовувати, пристосовувати, готувати щось для певної мети (застаріле або діалектне).
3. У мисливстві: готувати, обробляти здобич (звіра, птицю) після полювання.
1. Одягатися, надівати на себе одяг, переважно святковий, парадний або традиційний; прикрашати себе одягом.
2. (У значенні зворотного дієслова до “обряжати”) Забезпечувати когось, щось необхідним для дороги, споряджатися у дорогу (застаріле).
3. (Переносно) Вбиратися у щось, набувати якогось вигляду (наприклад, про природу: “зима обряжалася в сніговий наряд”).
1. Який має обряси, тобто довгі, густі, розкішні волосся.
2. Який має густе, розкішне листя або хвою (про дерева, рослини).
3. Переносно: пишний, розкішний, багатий на щось.
1. Стати рясним, почати рясно рости або давати рясний урожай (про рослини).
2. Розбагатіти, набути достатку, майна.
3. Стати численним, помножитися (про людей, тварин).
1. Який має риту, тобто певну форму, вигляд або спосіб дії; упорядкований, налагоджений, усталений.
2. Який відбувається за певним обрядом (церковним, релігійним або традиційним); освячений, благословенний.