Словник Української
1. Особа, яка безпосередньо виконує якусь роботу, дію, часто механічну або фізичну; той, хто орудує знаряддям, інструментом, механізмом.
2. У переносному значенні: той, хто є виконавцем чи знаряддям у чиїхось руках для досягнення певних, часто неблаговидних, цілей; ставленик, посібник.
3. Заст. Той, хто керує, управляє чим-небудь; розпорядник.
Орудок — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області, на історичній землі Галичини.
1. Дія за значенням дієслова «орудувати»; керування, управління чим-небудь, поводження з чимось, використання чогось у процесі роботи.
2. Робота, діяльність, що виконується за допомогою певних знарядь, інструментів або механізмів.
3. Розм. Галаслива, метушлива або кваплива діяльність, часто без чіткого плану.
1. Діяти, працювати, виконувати якусь роботу, зазвичай фізичну, за допомогою знарядь, інструментів або механізмів; керувати чимось.
2. Розпоряджатися, керувати чимось, часто з відтінком свавілля або недбалості; поводитися з чимось необережно, грубо.
3. (у спеціальних галузях) Керувати, управляти машиною, механізмом, транспортним засобом тощо.
1. (розм.) Діяти, працювати, керувати чимось, активно щось робити, часто з відтінком метушні або незграбності.
2. (перен., розм.) Поводитися певним чином (звичайно незграбно, різко або настирливо) щодо когось; обходитися з кимось.
1. Політична ідеологія та суспільний устрій, що ґрунтується на принципах, описаних у романі-антиутопії Джорджа Орвелла “1984”, зокрема на тотальному контролі держави над громадянами, маніпулюванні інформацією, постійному спостереженні, запереченні об’єктивної істини та систематичному порушенні прав людини під гаслами загального блага.
2. Мовна практика, спрямована на навмисне перекручення, заплутування або зворотне трактування слів і понять з метою маніпулювання суспільною свідомістю, як це зображено в романі “1984” (наприклад, міністерство правди, яке займається брехнею, або гасло “Війна — це мир”).
3. У переносному значенні — будь-яка соціальна система, ситуація або риторика, що характеризується тоталітарним контролем, брехнею як нормою, двоєдушністю та знищенням особистої свободи.
Оружжя — застаріла форма слова “зброя”, що означає сукупність засобів для ведення бою або ураження противника (наприклад, холодна, вогнепальна, артилерійська).
Оружжя — у переносному значенні: засіб, інструмент для досягнення мети, ведення боротьби в широкому сенсі (наприклад, оружжя критики, сатири).
1. Застаріла назва зброї, озброєння, а також пристроїв для нападу чи захисту.
2. (у переносному значенні) Засіб, спосіб для досягнення мети, ведення боротьби в ідеологічній, політичній тощо сферах.
1. Який стосується зброї, пов’язаний із зброєю (наприклад, оружна справа, оружна промисловість).
2. Який має зброю, озброєний (застаріле або спеціалізоване вживання).
1. (заст.) Зброя, озброєння; те, що використовується для нападу чи захисту.
2. (перен., заст.) Засіб, знаряддя для досягнення чого-небудь, ведення боротьби.