1. Втратити свідомість, зомліти; впасти в непритомність.
2. Перен. Стати млявим, апатичним, втратити енергію та інтерес до чогось; заніміти, заціпеніти.
Словник Української
1. Втратити свідомість, зомліти; впасти в непритомність.
2. Перен. Стати млявим, апатичним, втратити енергію та інтерес до чогось; заніміти, заціпеніти.
Осовнь — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі (сучасна назва — Богородчанська громада).
1. Хижий птах родини яструбових, що живиться переважно личинками та дорослими осами, шершнями та бджолами, розкопуючи їхні гнізда (рід Pernis).
2. Рід хижих птахів родини яструбових, до якого належать види, що харчуються переважно поводяними комахами, зокрема осами (рід Pernis).
1. Багаторічна трав’яниста рослина родини осокових, що росте переважно на вологих місцях, з характерними жорсткими тригранними стеблами та вузькими листками.
2. Рід рослин (Carex) у межах родини осокових, що включає сотні видів, поширених по всьому світу, часто домінуючих у рослинних угрупованнях боліт, луків і берегів водойм.
Вид дерева роду тополя родини вербових (Populus nigra), що росте переважно у вологих місцях, чорна тополя.
Деревина цього дерева, що використовується як будівельний та столярний матеріал.
1. Зарості або ліс, де переважають дерева осокора (вид тополі, Populus nigra).
2. Місцевість, названа за наявністю таких заростей або лісу (топонім).
1. Прикметник до слова осока; властивий осоці, що стосується осоки.
2. Покритий осокою, що росте в осоці або серед осоки.
3. Зроблений з осоки, виготовлений з осокових стебел.
Родина багаторічних трав’янистих рослин класу однодольних, що ростуть переважно на вологих місцях і мають характерні тригранні стебла та вузькі жорсткі листки; представники цієї родини (наприклад, осока, пухівка, качар).
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “осокір” — дерева з родини вербових (Populus nigra).
2. Назва невеликого населеного пункту, лісового урочища або іншого об’єкта, що походить від назви дерева осокір.
1. Той, хто заклав основи, започаткував щось нове (науку, вчення, напрям у мистецтві, техніці тощо); засновник, піонер.
2. Представник, прихильник якоїсь ідеї, вчення, напряму, що стоїть біля його витоків.