1. Стосовний до отари, властивий їй; призначений для отари.
2. Який належить до великої групи тварин (переважно овець, кіз), що випасається разом; стадний.
Категорія: О
-
отарник
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. (заст.) Той, хто пасе отару овець; чабан, вівчар.
-
отати
1. (діал.) Те саме, що отаманювати — бути отаманом, керувати, головувати, командувати (особливо в контексті козацького чи повстанського середовища).
2. (перен., рідк.) Поводитися владно, самовладно, наказувати; виявляти отаманські риси в поведінці.
-
отатися
1. (діал.) Ховатися, затаюватися, перебувати в укритті.
2. (діал.) Відокремлюватися, відставати від інших, триматися осторонь.
-
оташуватися
Оташуватися — власна назва, що походить від прізвища Оташ, та означає дію, пов’язану з цим прізвищем (наприклад, отримати прізвище Оташ через шлюб або усиновлення).
-
отверджувач
1. Хімічна речовина, яка додається до полімерних матеріалів (наприклад, синтетичних смол, пластмас, епоксидних клеїв) для прискорення або ініціювання процесу їх незворотного переходу з рідкого або в’язкопластичного стану в твердий.
2. Технічний пристрій або пристрій, призначений для надання твердості матеріалам, деталям або виробам шляхом фізичного або хімічного впливу (наприклад, для термічного оброблення металу).
-
отверділий
Який набув твердості, став твердим (про речовину, матеріал тощо).
Який став непохитним, незмінним, жорстким (про погляди, принципи, ставлення тощо).
У медицині: такий, що перебуває в стані патологічного затвердіння тканин.
-
отверділість
Властивість або стан того, що стало твердим, втратило пластичність або м’якість; затвердіння.
У медицині — патологічне або нормальне затвердіння тканини чи органу (наприклад, артерій, печінки).
Переносно — втрата гнучкості, рухливості, пристосованості; закостеніння (про явища суспільного життя, думки, ставлення).
-
отвердіння
1. Фізичний або хімічний процес, внаслідок якого речовина переходить з рідкого або в’язкопластичного стану в твердий; затвердіння, затвердіння.
2. (У медицині) Патологічне ущільнення тканини або органа внаслідок розростання сполучної тканини, відкладення солей кальцію тощо; індурація.
3. (Переносно) Втрата гнучкості, рухливості, живого реагування; закляклість, закостеніння (про думки, почуття, ставлення).
-
отвердіти
1. Стати твердим, набути твердості, втратити пластичність або рідкий стан (про речовини, матеріали).
2. Перен. Стати непохитним, суворим, невблаганним; затвердіти (про характер, серце, погляди).
3. Медич. Ущільнитися, перетворитися на тверду, щільну тканину або утворення (про органи, ділянки тіла).