Значення
- (Хімія) –
Хімічна речовина, яка додається до полімерних матеріалів (наприклад, синтетичних смол, пластмас, епоксидних клеїв) для прискорення або ініціювання процесу їх незворотного переходу з рідкого або в’язкопластичного стану в твердий.
- (Техніка) –
Технічний пристрій або пристрій, призначений для надання твердості матеріалам, деталям або виробам шляхом фізичного або хімічного впливу (наприклад, для термічного оброблення металу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. отверджувач, р. отверджувача, д. отверджувачеві, з. отверджувач, о. отверджувачем, м. отверджувачеві, к. отверджувачу