drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • отаманування

    1. Перебування на посаді отамана, виконання обов’язків отамана (керівника, ватажка) протягом певного часу.

    2. Період правління, керівництва отамана; те саме, що отаманство.

  • отаманувати

    1. Бути отаманом, виконувати обов’язки отамана; керувати, головувати (особливо в козацькому середовищі, на Запоріжжі тощо).

    2. Перен. поводити себе владно, самовладно; розпоряджатися, командувати, часто з відтінком свавілля.

  • отамануватися

    1. Ставати отаманом, брати на себе обов’язки та владу отамана; очолювати козацький загін, повстання тощо.

    2. Перен. Поводити себе як отаман, свавільно розпоряджатися, нишпорити, бути ватажком у якійсь справі (часто із відтінком несхвалення).

  • отаманчик

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “отаман”, що вказує на молодого, недосвідченого або невеликого за статусом керівника загону, групи людей.

    2. (іст.) У козацькій традиції — молодший командир, помічник отамана, або голова невеликого, часто неформального, підрозділу.

    3. (перен., зневажл. або ірон.) Людина, яка намагається командувати, вести себе як ватажок, не маючи на те достатніх поважних підстав, авторитету чи реальної влади.

  • отаманша

    1. Жінка, яка очолює отаманство, жіночий відповідник до слова “отаман”; ватажок, провідниця, голова (переважно неформального) жіночого колективу або загону.

    2. Дружина отамана.

    3. Перен. Про активну, рішучу, владну жінку, яка схильна командувати та домінувати.

  • отаманщина

    1. Влада отамана, система управління, заснована на одноосібній владі отамана (у козацькі часи, а також під час Української революції 1917–1921 років).

    2. Період в історії України (особливо 1918–1920 рр.), коли значну роль відігравали окремі отамани, що часто діяли самостійно, іноді анархічно, поза центральною владою.

    3. Явище беззаконня, свавілля, анархії, пов’язане з діями озброєних угруповань на чолі з ватажками (отаманами).

  • отамечки

    1. (розм.) Те саме, що отамечко — уживається для вираження здивування, захоплення або іронії щодо чогось несподіваного або дивного.

    2. (розм., рідк.) У значенні “ось тут”, “саме в цьому місці”, часто з відтінком іронії або жарту.

  • отамо

    1. (застаріле) Там, у тому місці; туди, у той бік.

    2. (у літературних текстах, часто для надання історичного чи фольклорного колориту) Позначення віддаленого, невизначеного місця або напрямку; десь там, у далечині.

  • отара

    Велика група овець, яку випасають разом; також — група інших тварин (наприклад, кіз), що пасуться разом під наглядом пастуха.

    Переносно — велика, неорганізована група людей, натовп.

  • отарка

    Отарка — невелике село в Україні, у складі Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області, розташоване на річці Стрипа.

    Отарка — річка в Україні, у межах Тернопільської області, права притока Стрипи (басейн Дністра).