drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • осяятися

    1. Стати осяяним, оповитим сяйвом; раптово наповнитися яскравим світлом.

    2. Перен. Раптово відчути душевний підйом, натхнення, просвітління; бути охопленим якимсь почуттям у повній мірі.

  • от

    1. (скорочення) Від слова “отець”, що вживається перед іменем священнослужителя в християнстві, зокрема в православ’ї та католицизмі, як звертання або вказівка на сан: от Василь, от Лев.

    2. (скорочення) Від слова “отче” (кличний відмінок від “отець”), що вживається як пряме звертання до священнослужителя: Молитовно прошепотів: “От, благослови”.

  • отаборений

    Який стосується табору, пов’язаний з табором (наприклад, отаборене життя).

    Який перебуває в таборі, мешкає в таборі (про людей).

    У переносному значенні: який належить до певного табору, групи, об’єднання за політичними, ідеологічними тощо поглядами.

  • отаборити

    1. (іст.) Оточити табірним укріпленням, облаштувати табір для оборони або стоянки війська.

    2. (перен., рідко) Організувати, облаштувати щось на зразок табору; створити тимчасове поселення або притулок.

  • отаборитися

    1. Розташуватися табіром, розбити табір для проживання або тимчасового перебування (переважно про військо, мандрівників тощо).

    2. Перен. Тимчасово оселитися де-небудь, влаштуватися на певний час (часто з відтінком значення незручності або пристосування).

    3. Перен. Зайняти оборонну, захисну позицію; замкнутися в чомусь, ізолюватися.

  • отаборювати

    1. Розташовуватися табором, розбивати табір (про військо, мандрівників тощо).

    2. Перен. Збиратися, скупчуватися групою, масово займати певну територію або приміщення.

    3. Заст. Організовувати табір, створювати умови для розташування табором.

  • отаборюватися

    1. Розташовуватися табором, облаштовуватися для тимчасового проживання на певному місці (про групу людей, військо тощо).

    2. Перен. Збиратися, об’єднуватися навколо певної ідеї, лідера, формувати табір прихильників.

  • отава

    1. Трава, що відростає після скошування або випасання худоби на луці, пасовищі.

    2. Місце (поле, луг), де росте така трава, що йде на другий укос або для осіннього випасу.

  • отавиця

    1. Трава, що відросла після першого покосу; друга трава на сінокосі.

    2. Місце, де росте така трава; ділянка луки, скошена вдруге.

  • отавіт

    1. Отавіт — власна назва річки в Україні, лівої притоки Південного Бугу, що протікає територією Вінницької області.

    2. Отавіт — власна назва села в Україні, розташованого в Гайсинському районі Вінницької області, на берегах однойменної річки.