drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • офранцуження

    1. Історико-культурний процес запозичення та поширення французьких звичаїв, мови, моди, мистецтва та інших елементів культури в інших країнах, особливо серед вищих верств суспільства, що було характерним для Європи у XVII–XIX століттях.

    2. Насильницька або добровільна асиміляція, спрямована на надання певній території, суспільству чи окремій особі французьких культурних, мовних чи адміністративних рис, часто в контексті колоніальної політики Франції.

    3. У лінгвістиці — процес уподібнення слова, виразу або мовної норми до французької мови; запозичення з французької мови з наступною фонетичною та граматичною адаптацією.

  • офранцужування

    Процес набуття французьких рис, звичаїв, мови або культури; запозичення французьких елементів у будь-яку сферу життя, зокрема в мову, побут, моду тощо.

    Історичний та культурний процес поширення французької мови, культури та звичаїв серед інших народів, особливо в аристократичних колах Європи у XVII–XIX століттях.

    У мовознавстві — запозичення, калькування або наслідування французьких мовних елементів (слів, виразів, граматичних конструкцій) українською або іншими мовами.

  • офранцужувати

    1. Надавати чомусь французького характеру, зовнішності або стилю; робити схожим на французьке.

    2. Запозичувати та впроваджувати французькі мовні елементи (слова, вирази, вимову) в іншу мову.

    3. Історично: насаджувати французькі звичаї, культуру, порядки в іншому суспільстві.

  • офранцужуватися

    1. Набувати французьких звичаїв, манер поведінки, культурних ознак або починати наслідувати французький спосіб життя.

    2. Зазнавати впливу французької мови, збагачувати свою мову французькими запозиченнями або переходити на французьку мову в побуті.

  • офранцузити

    1. Надати комусь або чомусь французького характеру, зробити схожим на французьке; асимілювати за французьким зразком.

    2. Переважно про мову: запозичити, запровадити французькі слова, звороти або вимову; наситити французькими елементами.

    3. (У пасивному стані) Засвоїти французьку культуру, манеру поведінки, звички тощо; стати галлізованим.

  • офранцузитися

    1. Набути французьких звичаїв, манер поведінки або культурних ознак; стати схожим на француза в образі життя, вдачі тощо.

    2. Перен. стати надто витонченим, вишуканим або жеманним у манерах, наслідуючи (часто з надмірністю) уявні або стереотипні французькі зразки.

  • офсайд

    1. Положення гравця в ігрових видах спорту (футбол, хокей тощо), коли він знаходиться ближче до лінії воріт суперника, ніж м’яч (шайба) та передостанній гравець команди суперника в момент передачі, що є порушенням правил.

    2. Зона футбольного поля (хокейного майданчика) поблизу лінії воріт суперника, де найчастіше фіксується це порушення.

    3. Переносно: становище, коли хтось опиняється поза грою, у невигідному або марному положенні.

  • офсет

    1. (полігр.) Технологія друку, при якій фарба з друкарської форми спочатку передається на проміжну гумову поверхню (офсетний циліндр), а з неї — на папір або інший матеріал; офсетний друк.

    2. (екон., фін.) Компенсація, збалансування; сукупність комерційних, промислових або інвестиційних операцій, що проводяться як умова укладання угоди, зокрема для часткового або повного відшкодування витрат.

    3. (екол.) Дії, спрямовані на компенсацію негативного впливу на довкілля (наприклад, викидів парникових газів) шляхом фінансування проектів, що зменшують такий вплив в іншому місці.

    4. (геод.) Зсув, зміщення лінії розлому або шару гірських порід по вертикалі або горизонталі.

    5. (тех.) Зміщення, зсув однієї деталі або осі відносно іншої; також вид з’єднання трубопроводів за допомогою спеціальних колін.

  • офсетний

    1. Пов’язаний з офсетом як технологією плоского друку, при якій фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний еластичний циліндр.

    2. Призначений для здійснення компенсаційних заходів (офсету) з метою збалансування впливу на довкілля, економіку тощо (наприклад, про офсетні квоти, угоди).

  • офсетник

    1. Робітник, який працює на офсетній друкарській машині або спеціаліст з офсетного друку.

    2. Розмовна назва військовослужбовця, який проходить службу в підрозділах, що ведуть вогонь з артилерійських систем (гаубиць, мінометів) по непрямій наводці, зазвичай з закритих позицій, за координатами, отриманими від коригувальників (від англ. offset — «зміщення», «непрямий»).