Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “оформляти” — надання чому-небудь певної, належної форми, вигляду; завершення процесу створення чогось з точки зору його зовнішнього вигляду, структури або документального супроводу.
2. Результат такої дії — те, що отримало певне, завершене зовнішнє втілення, вигляд або документальне підтвердження.
3. (у мистецтві) Сукупність художніх засобів, які використовуються для створення візуального середовища твору (наприклад, сценічне оформляння вистави).
1. Надавати чому-небудь належного, встановленого або бажаного вигляду, приводити в порядок, упорядковувати зовнішній стан.
2. Заповнювати необхідні документи, оформляти папери для офіційного закріплення, врегулювання чи посвідчення чого-небудь.
3. У мистецтві: створювати художнє, графічне, композиційне оформлення чого-небудь (книги, вистави, інтер’єру тощо).
1. Набувати певної форми, структури або організації; формуватися, складатися.
2. Отримувати офіційне документальне підтвердження, юридичне чи адміністративне закріплення; оформляти себе, свій статус чи права відповідно до встановлених правил.
3. Приводити до належного вигляду, завершеності; упорядковуватися, прикрашатися (про зовнішній вигляд чогось).
1. Вид глибокого друку в графіці, при якому малюнок на металевій пластині витравлюють кислотою, а потім відбивають на папері; творінь мистецтва, виконаний такою технікою.
2. Металева пластина (зазвичай мідна або цинкова) з витравленим кислотою малюнком, призначена для такого друку.
Художник, який створює графічні твори в техніці офорту, тобто гравер на металі, що використовує метод глибокого друку з травленої кислотою металевої дошки.
Художниця, яка створює графічні твори в техніці офорту.
1. Стосовний до офорту, властивий офорту, призначений для нього.
2. Виконаний у техніці офорту; відбитий з офортної дошки.
Який набув французьких рис, став схожим на французів за звичаями, поведінкою або стилем.
Який перебуває під сильним впливом французької культури, моди чи звичаїв.
Про мову або текст: що містить численні запозичення з французької мови або побудований за її зразком.
1. Історико-культурний процес запозичення та поширення французьких звичаїв, мови, моди, мистецтва та інших елементів культури в інших країнах, особливо серед вищих верств суспільства, що було характерним для Європи у XVII–XIX століттях.
2. Насильницька або добровільна асиміляція, спрямована на надання певній території, суспільству чи окремій особі французьких культурних, мовних чи адміністративних рис, часто в контексті колоніальної політики Франції.
3. У лінгвістиці — процес уподібнення слова, виразу або мовної норми до французької мови; запозичення з французької мови з наступною фонетичною та граматичною адаптацією.
Процес набуття французьких рис, звичаїв, мови або культури; запозичення французьких елементів у будь-яку сферу життя, зокрема в мову, побут, моду тощо.
Історичний та культурний процес поширення французької мови, культури та звичаїв серед інших народів, особливо в аристократичних колах Європи у XVII–XIX століттях.
У мовознавстві — запозичення, калькування або наслідування французьких мовних елементів (слів, виразів, граматичних конструкцій) українською або іншими мовами.