Який має на собі фарбу, покритий фарбою.
Який має певний колір або відтінок, забарвлений.
Перен. Наданий якоїсь певної емоційної забарвленості, тону.
Словник Української
Який має на собі фарбу, покритий фарбою.
Який має певний колір або відтінок, забарвлений.
Перен. Наданий якоїсь певної емоційної забарвленості, тону.
Процес нанесення фарби, барвника або кольорового покриття на поверхню предмета для надання йому певного кольору або відтінку.
Результат такого процесу, тобто наявність, якість або характер кольорового покриття на чомусь.
У біології (зоології, ботаніці) — природний колір, забарвлення тварин, рослин або їх частин як видовий або індивідуальний ознака.
Надавати чомусь певного кольору, покривати фарбою.
Перенісн.: надавати чомусь певного характеру, забарвлення; висвітлювати щось у певному тоні.
1. Набувати якогось кольору, ставати пофарбованим; фарбувати себе.
2. Перен. Набувати певного характеру, відтінку, особливості (про почуття, враження тощо).
1. Покрити поверхню чогось фарбою або барвником, надати певного кольору.
2. Перен. Надати чомусь певного характеру, забарвлення; зобразити в певному світлі.
Отримати певний колір, пофарбувати себе або свою поверхню.
Перенісне значення: набути якогось відтінку, забарвлення (зазвичай про небо, повітря тощо).
1. У кінематографі та театрі — частина сцени, декорації або простір, який не видно глядачам, але де можуть перебувати актори, реквізит або працювати технічний персонал під час вистави чи зйомок.
2. У широкому вжитку — будь-яке місце, приховане від безпосереднього спостереження або знаходження поза основним полем діяльності, уваги чи подій.
1. Наступальні бойові дії військ, стратегічна наступальна операція з метою розгрому противника та оволодіння важливими районами чи територіями.
2. Активні, рішучі дії, спрямовані на досягнення певної мети у невійськовій сфері (наприклад, політичній, дипломатичній, спортивній).
1. Стосовний до офенів — представників соціальної групи мандрівних торговців у Російській імперії, що використовували таємну арґо (офенську мову).
2. Стосовний до таємної мови (арґо), якою користувалися офени.
Офеня — мандрівний торговець, коробейник, що в Російській імперії (особливо в XVIII–XIX ст.) ходив по селах, продаючи галантерейні, шовкові та інші дрібні товари, часто також книги, лубочні картинки.
Офеня — представник особливої соціальної групи, що використовував для внутрішнього спілкування таємний арго (так звану «офенську мову» або «феню»), створений на основі української, російської та циганської лексики.