Словник Української
1. (від «Охвіт») Який стосується Охвіту — місцевості в Україні, розташованої навколо джерела чи верхів’я річки (найчастіше вживається у назвах населених пунктів, наприклад, село Верхній Охвіт).
2. (перен., рідко) Розташований або походженням з околиць, з верхів’я, з джерельної області.
Охвітність — історичний термін, що позначає систему загальної початкової освіти, організованої в Українській РСР у 1920-х роках з метою ліквідації неписьменності серед дорослого населення та забезпечення обов’язкового навчання дітей.
Охвітність — дія за значенням дієслова “охватити” (застаріла форма); охоплення, поширення на когось або щось (уживається переважно в історичних текстах або з іронічним відтінком).
1. (від власної назви «Охвітно») — у сполученні «по-охвітному»: так, як це роблять у селі Охвітно на Волині; за звичаєм, характерним для жителів цього села.
2. (переносно, розм.) — недбало, неохайно, безладдя; так, що викликає несхвалення через низьку якість або безглуздість.
1. Почати хворіти, захворіти, стати хворим; отримати якусь хворобу.
2. (переносне значення) Зазнати моральних страждань, душевних переживань через щось.
1. (розм.) Почати хворіти, захворіти; також — відчувати ознаки хвороби, нездужання.
2. (перен., розм.) Почати інтенсивно переживати, страждати від якогось почуття або стану (наприклад, від кохання, туги).
охляпнути — різко втратити сили, енергію, життєву активність; стати млявим, безсилим, знемагати.
охляпнути — про рослини: зів’янути, поникнути, втратити тургор.
охляпнути — перен., про почуття, інтерес тощо: ослабнути, завмерти, згаснути.
1. Втратити сили, ослабнути, знемогтися; стати млявим, апатичним.
2. Розм’якнути, втратити пружність, твердість (про матеріали, предмети).
1. Втрачати силу, енергію, ставати млявим, слабким; ослабнути, знемогтися (про живий організм).
2. Втрачати напруженість, пружність, ставати в’ялим, млявим; обвисати (про частини тіла, рослини тощо).
3. Перен. Втрачати інтенсивність, силу вияву; слабшати, затихати (про почуття, явища, процеси).
1. Втрачати силу, енергію, ставати млявим, слабким; ослабнути, знемогтися (про живий організм).
2. Перен. Втрачати інтенсивність, силу вияву; завмирати, слабшати (про явища, процеси, почуття тощо).
Покритий хмарами, вкритий хмарами; похмурий, хмарний (про небо, погоду).
Переносно: засмучений, сумний, похмурий (про вираз обличчя, настрій людини).