drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • очмарітися

    1. Втратити пильність, стати необачним, недбалим; заснути, задрімати.

    2. Заплутатися, збентежитися, втратитися (від несподіваності, здивування тощо).

    3. Розм. Стати млявим, апатичним, втомленим; знемагати.

  • очний

    1. Який здійснюється при безпосередній присутності, зоровий контакт або пряме спілкування (на противагу заочному, дистанційному).

    2. Який стосується органу зору, пов’язаний з очима.

  • очник

    1. Людина, яка носить окуляри для корекції зору.

    2. (розм.) Студент, який навчається на денній формі навчання (на відміну від заочника).

    3. (спец.) Деталь механізму або приладу у вигляді кільця, втулки або пластини з отвором для кріплення, осі, цапфи тощо.

  • очниця

    1. Рід рослин родини пасльонових, до якого належать трави з квітками у вигляді п’ятипелюсткових зірочок, зокрема, звичайна очниця (Anagallis arvensis).

    2. Народна назва рослини куряча сліпота або жовтеце щитковий (Ranunculus ficaria).

    3. Застаріла назва окуліста, лікаря, що лікує захворювання очей.

  • очно

    1. Безпосередньо, при особистій зустрічі, перебуваючи в одному місці (на противагу заочно, дистанційно).

    2. Так, що стосується навчання, яке відбувається з регулярним відвідуванням навчального закладу (на противагу заочній формі).

    3. (заст.) Наочним способом, так, що можна бачити на власні очі.

  • очноямковий

    Який стосується очної ямки (орбіти), пов’язаний з нею.

  • очолений

    Який має голову, керівника або лідера; такий, що має на чолі когось.

    Про організацію, колектив, угруповання тощо: яким керує, очолює хтось; має призначеного або обраного керівника.

  • очолити

    1. Стати головою, керівником чогось; взяти на себе керівництво організацією, установою, колективом тощо.

    2. Встати на чолі, очолити похід, рух, повстання тощо; стати провідником, ідейним натхненником і керівником якоїсь справи.

    3. Зайняти провідне, перше місце в чомусь (наприклад, у списку, рейтингу).

  • очолитися

    1. (про організацію, установу, колектив) набути керівника, сформувати керівний орган; стати очоленим.

    2. (перен., розм.) зібратися, сконцентруватися для якоїсь мети (про думки, почуття тощо).

  • очоловічення

    Процес набуття або надання чоловічих рис, властивостей, характеру; дія за значенням дієслова «очоловічувати(ся)».

    У філософії та соціальних науках — критичний термін, що позначає процес, коли певні якості, пов’язані з традиційно чоловічими ролями, нормами та цінностями (наприклад, раціональність, домінування, агресія), стають домінантними, універсальними та нормоутворюючими в культурі, суспільстві або конкретній системі знань, часто з одночасним витісненням або знеціненням якостей, що асоціюються з жіночістю.