очоловічення

[ot͡ʃoloʋit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Психологія) –

    Процес набуття або надання чоловічих рис, властивостей, характеру; дія за значенням дієслова «очоловічувати(ся)».

  2. (Соціологія) –

    У філософії та соціальних науках — критичний термін, що позначає процес, коли певні якості, пов’язані з традиційно чоловічими ролями, нормами та цінностями (наприклад, раціональність, домінування, агресія), стають домінантними, універсальними та нормоутворюючими в культурі, суспільстві або конкретній системі знань, часто з одночасним витісненням або знеціненням якостей, що асоціюються з жіночістю.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. очоловічення, р. очоловічення, д. очоловіченню, з. очоловічення, о. очоловіченням, м. очоловіченні, к. очоловічення

Більше записів