Словник Української Мови
1. Рідкісна форма множини від слова “остинка” — дрібні, гострі кісточки в плодах деяких рослин (наприклад, у грушах, яблуках), а також тонкі, жорсткі відростки на колосі чи суцвітті злакових.
2. (заст., діал.) Дрібні, гострі уламки, скалки (переважно каміння або льоду).
1. Який має ость, вкритий остюками, з остюками (про колосся, плоди, насіння рослин).
2. Який має вигляд ости, схожий на ость; довгий, тонкий і гострий.
1. Ботанічна характеристика рослин, що полягає в наявності остей — тонких, жорстких відростків на квіткових лусках злаків або на насіннєвих оболонках інших рослин.
2. Медичний термін, що описує стан хребетного стовпа, за якого спостерігається патологічне розростання кісткової тканини хребців з утворенням гострих виростів (остеофітів).
Остит — власна назва села в Україні, у складі Бориспільського району Київської області.
Остит — власна назва села в Україні, у складі Кременецького району Тернопільської області.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (до адміністративно-територіальної реформи 2020 року — у Рожнятівському районі).
1. Втрачати гостроту, ставати тупим (про ріжучі предмети).
2. Переносно: втрачати силу, інтенсивність, гостроту відчуттів або проявів (про почуття, біль, увагу тощо).
3. Діал. Остивати, охолоджуватися.
1. (множина, тільки множина) Тонкі, жорсткі, гострі волоски на колосі злакових рослин (жита, пшениці, ячменю тощо), а також на насіннєвих оболонках деяких інших рослин.
2. (переносне значення, множина, розмовне) Про щось дуже гостре, колюче, що нагадує за формою або відчуттям рослинні ості.
1. У католицькій церкві — приміщення або спеціальна посудина для зберігання освячених хлібів (остій) після причастя.
2. Застаріла назва дарохранильниці (ківота) у християнському вівтарі, де зберігаються Святі Дари.
1. (діал.) Те саме, що ость — жорсткий волосок у колосках злакових рослин, а також загострена щетина на деяких плодах, насінинах.
2. (перен., рідко) Про щось гостре, колюче, що дратує або впивається.
Остеохондропатія — захворювання кісток та хрящів, що характеризується асептичним некрозом губчастої кісткової тканини, переважно у дітей та підлітків, і пов’язане з порушенням їх кровопостачання та мінерального обміну.