Древослів

Словник Української Мови

остистий

[ostɪstɪj] Прикметник

Буква:О

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Який має ость, вкритий остюками, з остюками (про колосся, плоди, насіння рослин).

  2. (Ботаніка) –

    Який має вигляд ости, схожий на ость; довгий, тонкий і гострий.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. остистий, р. остистого, д. остистому, з. остистого, о. остистим, м. остистім

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів