1. Прислівник до слова “осудливий”; так, що виражає осуд, несхвалення, засудження когось або чогось.
2. Уживається для характеристики дії, вчиненої з почуттям осуду, з несхваленням.
Словник Української Мови
1. Прислівник до слова “осудливий”; так, що виражає осуд, несхвалення, засудження когось або чогось.
2. Уживається для характеристики дії, вчиненої з почуттям осуду, з несхваленням.
1. Який містить осуд, виражає несхвалення, засудження кого-, чого-небудь.
2. Який заслуговує на осуд, засудження; ганебний, гідний осуду.
1. Абстрактний іменник, що означає властивість бути осудним, здатність до осудження, здійснення морального чи правового суду (оцінки) над кимось або чимось.
2. У філософії та етиці — здатність людини до морального судження, критичної оцінки вчинків, явищ з позицій добра і зла, правильного й неправильного.
1. Прислівник до слова “осудний”, що означає: так, як властиво осуді; з осудом, з несхваленням, з докором.
2. У значенні присудкового слова: є засуджуючим, викликає осуд, несхвалення.
1. Власна назва історичної місцевості у Львові, розташованої на північ від Старого міста, де за середньовічним звичаєм відбувалися страти та публічні виконання судових вироків.
2. Загальна назва місця, призначеного для страт або публічного виконання судових покарань у давні часи.
1. (заст.) Місце, де відбувається суд, судовий процес; судова зала, суд.
2. (перен.) Суспільство, оточення або ситуація, де когось або щось суворо оцінюють, критикують, засуджують.
1. (діал.) Невеликий суд, судовий процес, судове засідання.
2. (діал.) Судовий вирок, рішення суду; покарання, призначене судом.
3. (перен., діал.) Осуд, засудження, докір.
1. (діал.) Дрібна, незначна річ, предмет; дрібниця, дріб’язок.
2. (діал.) Невелика кількість чогось, трішки, зовсім мало.
3. (діал., перен.) Несуттєва, маловажна справа; дрібниця.
1. (діал.) Дія за значенням дієслова “осумкувати” — обробка, оздоблення чогось сумкою (смужкою, облямівкою, каймою).
2. (перен., діал.) Обвинувачення, докір, докоряти.
1. Який має ознаки, властивості або походження, характерні для осунів — представників індіанського народу осун (осунь), що мешкає на південному заході Нігерії.
2. Створений, виконаний або належний до культури, мови чи мистецтва народу осун.