Значення
- (Юриспруденція) –
Абстрактний іменник, що означає властивість бути осудним, здатність до осудження, здійснення морального чи правового суду (оцінки) над кимось або чимось.
- (Філософія) –
У філософії та етиці — здатність людини до морального судження, критичної оцінки вчинків, явищ з позицій добра і зла, правильного й неправильного.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осудність, р. осудності, д. осудності, з. осудність, о. осудністю, м. осудності, к. осудносте