Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • осушний

    1. (геогр.) Пов’язаний з осушуванням боліт, заболочених земель; призначений для осушення.

    2. (геол.) Стосовний до процесу осушення (відведення води) родовищ корисних копалин.

  • осушник

    1. Технічна споруда або система для осушення ґрунту, зниження рівня ґрунтових вод на сільськогосподарських угіддях, болотах тощо; дренажна система.

    2. Рідкісна назва рослини, що росте на осушених землях або болотах (наприклад, деякі види осоки).

    3. Застаріле позначення людини, яка займається осушенням земель; меліоратор.

  • осушок

    1. (діал.) Невелика ділянка осушеної землі, переважно болотистої або заболоченої, придатна для сільськогосподарського використання або будівництва.

    2. (перен., рідк.) Те, що залишилося після осушення чогось; рештка, залишок.

  • осушувальний

    Прикметник, що означає: призначений для осушення (відведення надлишкової вологи) чогось, пов’язаний з цим процесом або властивий йому.

    У техніці та промисловості: такий, що служить для видалення вологи з повітря, газу, рідин, матеріалів тощо (наприклад, осушувальний апарат, осушувальний фільтр).

    У меліорації: такий, що стосується осушення ґрунтів, споруджений для відведення надмірної води з території (наприклад, осушувальна система, осушувальний канал).

  • осушувальник

    Осушувальник — технічний пристрій або апарат, призначений для видалення надлишкової вологи з повітря, рідин або твердих матеріалів.

    Осушувальник — робітник, фахівець або оператор, який займається осушуванням (зневодненням) ґрунтів, територій, будівельних конструкцій тощо.

    Осушувальник — хімічна речовина або препарат (адсорбент, абсорбент), що використовується для поглинання вологи з навколишнього середовища або інших речовин.

  • осушуваний

    1. Такий, що підлягає осушенню, може бути осушений (про територію, ґрунт, болото тощо).

    2. У техніці: такий, з якого видаляють вологу, рідину; що піддається процесу сушіння або зневоднення.

  • осушування

    1. Дія за значенням дієслова “осушити” — видалення вологи, рідини з чогось; осушення.

    2. Технічні та меліоративні заходи, спрямовані на відведення надлишкової води з ґрунту, заболочених територій або водойм для господарських потреб.

    3. Процес видалення вологи (осушення) з повітря, газу або інших середовищ за допомогою спеціальних технічних пристроїв (наприклад, осушувачів повітря).

  • осушувати

    1. Виводити, видаляти вологу з чогось, робити сухим.

    2. Відводити воду з перезволожених ґрунтів, боліт, озер тощо для господарського використання території.

    3. Перен. позбавляти сили, життєвої енергії, емоційного наповнення; спричиняти втому, спустошення.

  • осушуватися

    1. Ставати сухим, втрачати вологу; висихати (про поверхню, ґрунт, повітря тощо).

    2. Позбавлятися надлишкової вологи, ставати придатним для господарського використання (про болотисті місцевості, землі).

    3. Позбавлятися рідини, води, що накопичилася всередині; ставати порожнім (про водойми, резервуари тощо).

  • осфрадій

    Осфрадій — у молюсків: орган хімічного чуття, розташований біля зябер, що слугує для аналізу складу води та виявлення їжі.

    Осфрадій — у деяких комах: видоємність на вусиках, що виконує функцію органа нюху.