Словник Української
1. Фізичний або хімічний процес, внаслідок якого речовина переходить з рідкого або в’язкопластичного стану в твердий; затвердіння, затвердіння.
2. (У медицині) Патологічне ущільнення тканини або органа внаслідок розростання сполучної тканини, відкладення солей кальцію тощо; індурація.
3. (Переносно) Втрата гнучкості, рухливості, живого реагування; закляклість, закостеніння (про думки, почуття, ставлення).
1. Стати твердим, набути твердості, втратити пластичність або рідкий стан (про речовини, матеріали).
2. Перен. Стати непохитним, суворим, невблаганним; затвердіти (про характер, серце, погляди).
3. Медич. Ущільнитися, перетворитися на тверду, щільну тканину або утворення (про органи, ділянки тіла).
1. Втратити пластичність, стати твердим, набути твердої форми (про речовини, матеріали).
2. Перен. стати непохитним, незмінним, закріпитися (про почуття, переконання, рішення тощо).
1. (про речовину) Який перетворився з рідкого або газоподібного стану в твердий; затверділий, застиглий.
2. (перен., про почуття, ставлення тощо) Який став нечутливим, невразливим; заклякли́й, зачерствілий.
Власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.
1. (у техніці, металообробці) Процес обробки металевих заготовок шляхом зрізання тонкого шару металу (стружки) за допомогою різця на токарному, стругальному або іншому верстаті для надання деталі необхідної форми, розмірів та чистоти поверхні.
2. (переносно, розм.) Різке, категоричне спростування чи відкидання чогось; відхрещування, відмежування.
Оступачити — у техніці, будівництві: закріпити, зміцнити край або виступ чогось за допомогою оступачки (спеціальної накладки, планки, обв’язки), щоб запобігти зламу, стиранню або пошкодженню.
Оступачитися — діалектний варіант дієслова “оступитися”, що означає відійти, відступити, зробити крок назад або вбік, щоб звільнити простір або уникнути чогось.
У переносному значенні — відмовитися від чогось, відступити від своїх намірів, поглядів або вимог.
1. Зробити крок убік або назад, відсунутися, відступити (переважно для того, щоб дати комусь дорогу або звільнити місце).
2. Відмовитися від чогось, відступити від своїх намірів, поглядів або принципів; зробити поступку.
3. Застаріле: обійти, оминути щось або когось.
1. Зробити необережний крок, втратити рівновагу, спіткнутися, зісковзнути з чогось.
2. Відступити назад, зробити крок назад, щоб дати комусь дорогу або звільнити місце.
3. Перен. Відмовитися від своїх переконань, принципів, поглядів під тиском; зробити поступку.
4. Заст. Помилитися, зробити промах, проступитися.