Словник Української
1. Зашивати, закладати діри або пошкодження на одязі, взутті, тканині тощо, зазвичай великими, грубими стібками.
2. Перен. Намагатися виправити, поліпшити щось, що знаходиться в поганому стані, лише частково і тимчасово, не усуваючи корінних причин (наприклад, лататися в боргах, лататися в економіці).
3. Розм. Одягатися в старе, поношене або латане одяг.
1. Стосовний до Латаття, пов’язаний з ним (зазвичай про географічні об’єкти або історичні події).
2. Належний до однойменної місцевості в Україні (наприклад, Лататтєвий яр).
Рід комах ряду лускокрилих (Lepidoptera), до якого належать метелики з характерними вузькими, часто прозорими крилами, що мають лише окремі лусочки вздовж жилок (родина Pterophoridae).
1. Водяна рослина з великими плавучими листями та великими, часто білими або рожевими квітками, що росте в ставках, озерах і тихих річкових затонах; водяна лілія, водяна троянда (рід Nymphaea).
2. Збірна назва для різних видів водних рослин родини лататтєвих (Nymphaeaceae), до якої належать, зокрема, латаття біле, латаття сніжно-біле, латаття чисто-біле та інші.
1. (діал.) Невеликий шматок тканини, який нашивають на пошаркане або прорізане місце одягу для його лагодження; латка.
2. (перен., розм.) Про людину, яка постійно виправляє, лагодить щось, усуває несправності (часто тимчасово або непрофесійно).
3. (перен., розм., зневажл.) Про щось зроблене неякісно, на швидку руку, з підручних матеріалів для усунення проблеми; тимчасова або неповноцінна заміна чогось.
1. Який стосується Латвії, її території, населення, культури або державності; походженням з Латвії.
2. Який належить до латиської мови, пов’язаний з нею.
1. (геогр.) Територія, заселена латишами; Латвія.
2. (іст.) Історична область в Прибалтиці, що приблизно відповідає сучасній території Латвійської Республіки.
3. (розм., заст.) Сукупність латиського населення, латиська громада на певній території.
1. Пов’язаний з археологічною культурою залізної доби, поширеною в Центральній та Західній Європі приблизно з V ст. до н.е. до I ст. н.е., названою за місцем знахідки у селищі Ла-Тен (La Tène) у Швейцарії.
2. Стосовний до періоду розквіту та впливу кельтської цивілізації, яка характеризується характерним орнаментальним мистецтвом, зброєю та прикрасами.
Прихований, непомітний, що не виявляє себе відкрито, але може активізуватися за певних умов.
Такий, що перебуває у стані прихованого розвитку або існування, без видимих ознак (у медицині, техніці, психології тощо).
Властивість або стан того, що є латентним; прихованість, непроявленість, невиявленість.
У техніці, психології, медицині та інших галузях: фаза, період або стан прихованого перебігу процесу, коли об’єкт або явище існує, але не проявляє себе зовнішньо або активність не спостерігається.