drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лясь

    1. Лясь — власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Львівській області.

    2. Лясь — власна назва села в Україні, розташованого в Самбірському районі Львівської області.

  • ляський

    1. Стосовний до ляхів (поляків), пов’язаний із ними; польський.

    2. Стосовний до історичної області Ляшщина на території сучасної Польщі, її населення або культури.

  • лятва

    Лятва — історична назва литовського народу, а також литовського війська або загону в добу Середньовіччя на українських землях.

    Лятва — заст. назва литовської шляхти, яка осіла на українських землях після входження їх до складу Великого князівства Литовського.

    Лятва — переносно, розм. про зграю, ватагу неспокійних, шумливих людей (застосовується з відтінком несхвалення).

  • лях

    1. Історична назва поляка, що вживалася в українській мові, особливо в період Середньовіччя та раннього Нового часу, часто з відтінком простореччя або етнічної ідентифікації.

    2. У переносному значенні — заст. чужинець, іновірець (зазвичай католик), чужий за народністю або віросповіданням.

    3. У фразеологізмах та народній творчості — усталена характеристика або символ представника польської шляхти (напр., “лях-пан”).

  • ляха

    1. (іст.) Жіночий одяг у вигляді довгої спідниці зі складками, що був поширений у західних областях України, особливо на Гуцульщині; типова деталь гуцульського народного костюма.

    2. (діал., зах.-укр.) Довга жіноча спідниця, часто з вовняної тканини, елемент традиційного вбрання.

  • ляхва

    Ляхва — застаріла назва польки, жінки або дівчини польського походження.

    Ляхва — історична назва польської монети, зокрема срібного злотого (так званого «ляхівського таляра»), що перебував в обігу на українських землях у XVI–XVII століттях.

  • ляхи

    1. Історична назва поляків, що вживалася в українській мові з давніх часів до початку XX століття, а також у фольклорі та художній літературі.

    2. Заст. Назва польської шляхти як соціального стану.

    3. Перен., заст. Уживається для позначення поляків як представників іншого, чужого народу або держави (часто з відтінком зневаги або ворожнечі в історичних контекстах).

  • ляхівка

    1. Жінка або дівчина польського походження, полька (застаріле або історичне позначення).

    2. Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села у Львівській області.

    3. Розмовна назва польської мови (застаріле).

  • ляхівський

    1. У значенні «польський». В історичному контексті слово «лях» використовувалося в Україні для позначення поляків.

    2. Стосовний до Ляхівців, пов’язаний з ними (назва кількох населених пунктів в Україні).

    3. Стосовний до історичної місцевості Ляхівка у Києві, розташованої на Подолі, пов’язаний з нею.

  • ляхування

    Історичний термін, що позначає процес полонізації, тобто насадження польської мови, культури, звичаїв та католицизму серед українського населення (переважно на західноукраїнських землях), що супроводжувалося зневагою до місцевої мови та традицій.

    У переносному значенні — надмірне захоплення польськими звичаями, манерою поведінки або культурними зразками, що часто сприймається як запозичення на шкоду власній ідентичності.