drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • люкс-секунда

    Одиниця вимірювання експозиції (кількості світла, що потрапляє на світлочутливий матеріал) у фотографії, що дорівнює експозиції від освітленості в один люкс протягом однієї секунди (лк·с).

  • люксусовий

    1. Який стосується люксу, характеризує його; властивий люксу.

    2. Який відрізняється високою якістю, комфортом, розкішшю та надзвичайно високою ціною; розкішний, елітний.

    3. Який належить до найвищого класу обслуговування або категорії товарів (про готель, автомобіль, бренд тощо).

  • люла

    1. Люла — власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Мукачівському районі.

    2. Люла — власна назва річки в Україні, правої притоки Латориці, що протікає у Закарпатській області.

  • люленьки-люлі

    Назва дитячої пісеньки-колисанки, що використовується як приспів або заклинання для засипляння немовляти; також — народна назва самої дії колихання або заспівування дитині на ніч.

    Ужиткова назва для позначення дитячих іграшок, що звисають над дитячим ліжечком (підвісних карусельок, брязкальок тощо), призначених для зацікавлення та заспокоєння малюка.

  • люлечка

    1. Зменшувально-пестлива форма до слова “люлька” — невелика люлька для куріння тютюну.

    2. Рідкісне, застосування: те саме, що “колиска” — невелике ліжко для немовляти, що має можливість гойдатися.

    3. У переносному значенні: символ затишку, спокою, безпеки або материнської турботи (наприклад, “рідна хата — моя люлечка”).

  • люлечний

    1. Стосовний до люльки (тютюнової), призначений для неї; властивий люльці.

    2. Призначений для куріння тютюну за допомогою люльки; тютюновий.

  • люлі

    1. (вживається переважно у множині) Традиційна українська дитяча пісенька-колисанка, а також мелодія для засипляння дитини; колискова пісня.

    2. (вживається у множині) Назва народної гри, схожої на гойдалки, коли учасники сидять на кінцях довгої дошки, укріпленої на перекладині, і чергуються, піднімаючи один одного вгору-вниз.

    3. (вживається у множині, розмовне) Гойдалки (пристрій для гойдання).

  • люлі-люлечки

    Власна назва української народної колискової пісні, відома за першим рядком приспіву «Люлі-люлечки, люлі»; також — загальна назва для колискових пісень такого типу.

    Термін, що вживається для позначення самої дії колихання, засипляння дитини під спів, часто у формі звертання: «люлі-люлечки».

  • люлі-люлі

    1. Словосполучення, що використовується в дитячому фольклорі та побуті як приспів або заклинання для заколисування дитини, часто у поєднанні з рухами коливання на руках або в колисці.

    2. Назва народної колискової пісні, зазвичай з повторюваним приспівом “люлі-люлі”.

    3. Переносно — стан спокою, дрімоти або ніжного коливання; часто вживається у виразі “здатися (піти) в люлі-люлі”.

  • люлька

    1. Невелика дерев’яна, глиняна або інша порожниста чашечка з довгим черевцем для куріння тютюну; калян, трубка.

    2. Колиска для немовляти, зазвичай підвісна або на гойдалках.

    3. Частина спорядження шахтаря — металева або пластмасова конструкція для спуску та підйому людей у шахті; кліть.

    4. Технічний пристрій у вигляді візка або платформи для переміщення вантажів або людей (наприклад, у кіноапараті, ліфті).