люлі-люлі

1. Словосполучення, що використовується в дитячому фольклорі та побуті як приспів або заклинання для заколисування дитини, часто у поєднанні з рухами коливання на руках або в колисці.

2. Назва народної колискової пісні, зазвичай з повторюваним приспівом “люлі-люлі”.

3. Переносно — стан спокою, дрімоти або ніжного коливання; часто вживається у виразі “здатися (піти) в люлі-люлі”.

Приклади вживання

Приклад 1:
Перше Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала: «Люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята!» Друге Чого ж ти тут шугаєш? Перше Кого ти тут шукаєш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Частина мови: t.d. () |