Словник Української
Ляоянь-фан (кит. 老眼光) — у китайській мові: застарілий погляд, консервативний спосіб мислення, коли людина оцінює нові явища, виходячи зі старих, неактуальних уявлень або стандартів.
Ляоянь-фан — переносно: загальна назва для явища, коли особа чи інституція демонструє нездатність чи небажання враховувати зміни та розвиток, сприймаючи реальність через призму минулого досвіду.
1. Груба помилка, промах, недогляд (переважно в друкованому тексті, художньому творі, публічному виступі тощо).
2. Розм. Несподіваний, часто незручний випадок, прикрість.
3. Розм. Незначна сутичка, сварка, непорозуміння.
1. (географія) Історична назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (сучасна офіційна назва — Лука).
2. (історична топоніміка) Стара українська назва міста Любачів, що нині знаходиться на території Польщі.
Лютеостерон — застаріла назва прогестерону, стероїдного гормону жовтого тіла яєчників, який готує слизову оболонку матки до імплантації заплідненої яйцеклітини та підтримує вагітність.
1. (біол., мед.) Пов’язаний із лютеотропним гормоном (пролактином), що стимулює функцію жовтого тіла (corpus luteum) у яєчниках та секрецію прогестерону, а також вироблення молока.
2. (біол., мед.) Такий, що впливає на жовте тіло або стимулює його діяльність.
Лютеоцит — клітина жовтого тіла яєчника, що утворюється з гранульозних клітин фолікула після овуляції та секретує прогестерон.
1. Прізвище німецького релігійного реформатора Мартіна Лютера (1483–1546), засновника лютеранства.
2. Послідовник, прихильник релігійного вчення Мартіна Лютера; лютеранин.
3. (у техніці, іст.) Ручний інструмент у вигляді довгої скоби для вирівнювання та розтягування полотна тканини під час кріплення його до верстата або для очищення пилу; використовувався ткачами, оббивальниками меблів тощо.
1. Послідовник лютеранства — протестантського християнського віровчення, заснованого Мартіном Лютером у XVI столітті.
2. Той, хто належить до євангелічно-лютеранської церкви.
1. Послідовниця лютеранства — протестантського християнського віровчення, заснованого Мартіном Лютером у XVI столітті.
2. Жінка або дівчина, яка сповідує лютеранство.
1. Протестантська християнська конфесія, що виникла в Німеччині в XVI столітті в результаті Реформації, заснована на вченні Мартіна Лютера та характеризується принципами «спасіння вірою», «Святе Письмо як єдине джерело віри» та «священство всіх віруючих».
2. Сукупність релігійних вірувань, догматів, обрядів та організаційних принципів, притаманних цій конфесії.