Словник Української
1. Музичний термін, що позначає ноту “ля”, понижену на два півтони (на цілий тон); позначенням є символ “𝄫”, що ставиться перед нотою або включається в ключові знаки.
2. У розмовній мові — образний вираз для позначення чогось надзвичайно низького, пригніченого або значно зниженого за якістю, рівнем тощо (за аналогією з дуже низьким звуком).
1. Музичний термін, що позначає ноту ля, підвищену на два півтони (повний тон); відповідає ноті сі.
1. (у гірничій справі) Відокремлювати корисні копалини від породи, здійснювати їх первинну переробку (подрібнення, сортування тощо) безпосередньо на місці видобутку.
2. (у техніці) Обробляти поверхню металу (звичайно сталі) шляхом нанесення тонкого шару іншого металу (ляду) гарячим способом для захисту від корозії або в декоративних цілях; лудити.
1. (діал.) Відбиватися, відскакувати від чогось, відштовхуватися; зокрема, відскакувати під час стрільби (про рушницю, пістолет тощо).
2. (перен., діал.) Різко, швидко рухатися, кидатися кудись; відскочити, метнутися.
1. Невелика металева коробочка, зазвичай прикрашена, для зберігання дрібних речей (наприклад, дрібних грошей, таблеток, гудзиків).
2. Рідкісна назва для невеликої шкатулки, скриньки або футляра, часто виконаного з цінних матеріалів.
3. У старовинній вогнепальній зброї (наприклад, у пістолетах або рушницях з кременевим замком) — невелика заглибина (пазик) на полиці запалювання, куди насипався порох для підпалу основного заряду.
1. Раптове почуття страху, переляку, тривоги, що охоплює людину; жах, злякання.
2. (у значенні власної назви, зазвичай з великої літери) Фольклорний персонаж, істота, якою лякають дітей; бука, страшило.
Який перебуває у стані страху, переляку; наляканий, зляканий.
1. Мистецтво створення ляльок для театру, а також професійна діяльність, пов’язана з їх виготовленням та художнім оформленням.
2. Діяльність лялькаря-артиста; мистецтво управління лялькою в театральній виставі.
3. Рід діяльності або професія, що об’єднує роботу лялькового театру (виготовлення ляльок, постановка вистав, акторська гра).
1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “лялька” — маленька лялька, лялечка.
2. (переносно) Про людину (переважно жінку або дитину) з ніжним, привабливим, ляльковим обличчям.
3. (переносно, зневажливо) Про людину, яка сліпо підкоряється чиїйсь волі, маріонетка.
1. Прикметник до слова “лялька”; властивий ляльці, призначений для неї.
2. Такий, що створений, зроблений за зразком ляльки; схожий на ляльку (про зовнішність людини).
3. Пов’язаний з театром ляльок, з виставами, де діють ляльки; такий, що використовується у ляльковому театрі.