drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лізати

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • лопнути

    1. Різко розірватися, розколотися, розпастися на частини від внутрішнього тиску, напруження або удару (про щось порожнє, тонке, крихке).

    2. Раптово припинити функціонування через перевантаження або пошкодження (про механізм, пристрій, електричну мережу тощо).

    3. Перен. раптово припинити існування, розпастися, зазнати краху (про явище, організацію, плани).

    4. Розм. несподівано, дуже сильно проявити якесь почуття, емоцію (наприклад, від сміху, злості, заздрості).

    5. Розм. зазнати невдачі, провалитися (наприклад, на іспиті).

    6. Розм. швидко, раптово померти.

  • лоскати

    1. Гладко витирати, чистити поверхню чогось, надаючи блиску; полірувати.

    2. Розмовно: бити, шмагати когось, зазвичай по спині або сідницях.

    3. Діал. (лоска́ти): швидко їсти або пити; жерти, ласо споживати.

  • лофіотецій

    1. У ботаніці: тип плодового тіла (аскоміцета), характерний для деяких грибів, що має вигляд замкнутого кулястого або грушоподібного утворення з асками та парафізами всередині; відкривається або розривається на верхівці для вивільнення спор.

    2. У мікології: власна назва роду грибів родини Pyronemataceae (Лофіотецій — Lophiotrema), представники якого мають такі плодові тіла.

  • лубоволокнистий

    1. Який стосується луб‘яних волокон рослин, пов’язаний з ними або складається з них.

    2. Який має у своїй структурі волокна, отримані з луб’яної частини стебла деяких рослин (наприклад, льону, конопель, кропиви, джуту).

  • лузальний

    1. (лінгв.) Пов’язаний з лузальним пасивом (граматичною конструкцією, що виражає пасивний стан дієслова з обов’язковим агенсом, тобто вказівкою на виконавця дії).

    2. (лінгв.) Стосовний до лузативного відмінка (відмінок в деяких мовах, що вказує на місце, з якого починається рух, або на джерело).

  • луна

    1. Фізичне явище, при якому звук, відбившись від перешкоди, повертається до слухача з деякою затримкою, сприймаючись як окреме повторення джерела звуку.

    2. Переносно: відгомін, відображення, повторення якоїсь події, явища, думки чи почуття.

    3. (астрономія) Єдиний природний супутник планети Земля, що обертається навколо неї та є джерелом відбитого сонячного світла вночі.

  • лупесати

    1. (діал.) Швидко та неохайно їсти, жувати з характерним звуком, чавкати.

    2. (перен., діал.) Робити щось швидко, але недбало, кепсько.

  • лягтися

    1. (про тварин) Зайняти місце для відпочинку або сну, влаштуватися лежачи.

    2. (перен., розм.) Влаштуватися, поміститися десь (часто про велику кількість когось, чогось).

    3. (перен., розм.) Бути покладеним, розташованим на поверхні чогось (про предмети).

  • ляґумінки

    1. (історичне) Народна назва для паперових грошових знаків (кредитних квитків), що були в обігу на українських землях у складі Австро-Угорської імперії, зокрема в Галичині, наприкінці XIX — на початку XX століття; походить від німецького слова «Lagumin» — назви одного з видів паперу високої якості, на якому друкувалися ці банкноти.

    2. (переносне, розмовне) Застарілі, недійсні або малозначущі гроші, папірці; часто вживається з відтінком зневаги або іронії.