Значення
- (Фізика) –
Фізичне явище, при якому звук, відбившись від перешкоди, повертається до слухача з деякою затримкою, сприймаючись як окреме повторення джерела звуку.
- (Література) –
Переносно: відгомін, відображення, повторення якоїсь події, явища, думки чи почуття.
- (Астрономія) –
(астрономія) Єдиний природний супутник планети Земля, що обертається навколо неї та є джерелом відбитого сонячного світла вночі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. луна, р. луни, д. луні, з. луну, о. луною, м. луні, к. луно
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘луна’ походить від праслов’янського звуконаслідувального вигуку, що імітує крик сови. Цей вигук, ймовірно, звучав як ‘лу’ або ‘лук’, і від нього утворилися різні слова в слов’янських мовах, зокрема й назва птаха. Таким чином, ‘луна’ — це давнє звуконаслідувальне утворення, яке відображає звуки, що видає сова.