Словник Української
1. Прикметник, утворений від іменника “лис”, що означає: схожий на лиса, має риси, властиві лисові (забарвленням, хитрістю тощо).
2. Уживається як складова частина власної назви — народної назви місяця листопада (Листопад — Лисень — Лисенький), пов’язаної з образом хитрого лиса в період осіннього полювання або з осіннім забарвленням.
1. Молода лисиця, лисяче дитинча.
2. Переносно: про хитрого, вправного у чомусь або спритну людину (зазвичай дитину).
1. Зменшувально-пестливе від лисеня: молода лисиця, лисяче дитинча.
2. Переносно: про хитрого, вправного але ще молодого, недосвідченого чоловіка.
1. Який не має волосся на голові, оплешивілий, головатий.
2. Який має лисину, тобто ділянку на голові, вкриту волоссям значно рідше, ніж решта.
3. Який має зношене, потерте, витерте місце (про тканину, одяг, взуття тощо).
4. Який має ділянку, позбавлену рослинності, покриву (про землю, шкіру, хутро тварини тощо).
1. Ділянка голови, позбавлена волосся внаслідок облисіння; плешина.
2. Рідкісне, поодиноке волосся на такій ділянці.
3. Світла пляма на хутрі тварини (наприклад, у коня), що відрізняється за кольором від основного забарвлення.
4. Розм. Про людину з великою лисиною (у 1-му значенні).
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “лисина” — невелика ділянка на голові, позбавлена волосся, зазвичай на тім’ї або потилиці.
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що вказує на людину з невеликою лисиною.
1. Хирий ссавець родини псових із рудувато-жовтою густою шерстю, довгим пухнастим хвостом та видовженою мордою, відомий своєю спритністю та хитрістю (зоологічна назва — Vulpes vulpes).
2. Хутро, шкіра цієї тварини, використовувані як хутряна сировина.
3. Перен. Про хитрого, вдалого, спритного у своїх справах людину.
1. Рід грибів (Cantharellus) родини лисичкових, що мають характерну яскраво-жовту або помаранчеву барву, ковпакоподібну шапинку та гілочковидні, звивисті пластинки; представник цього роду, зокрема лисичка справжня (Cantharellus cibarius) — їстівний гриб.
2. Зменшувально-пестлива форма до слова “лисиця” — самиця лисиці звичайної або лисяче щеня.
3. Розм. Про хитрого, вдаваного, підступну людину (зазвичай жінку або дівчину).
Лисиченя — дитинча лисиці, лисеня.
1. Властивий лисиці, що стосується лисиці; такий, як у лисиці.
2. Призначений для полювання на лисиць або пов’язаний з таким полюванням (про собак, обладнання тощо).
3. Перен. Хитрий, віроломний, лукавий.