Категорія: Л

  • лихва

    1. Відсотки, що їх позичальник сплачує позикодавцю за користування позиченими грошима або майном; процент.

    2. (переносно) Надмірна, грабіжницька вигода, прибуток, отримані з використанням чиїхось труднощів або потреби.

    3. (застаріле) Прибуток, користь, бариш.

  • лиходійний

    1. Який має намір заподіяти зло, шкоду або страждання іншим; зловмисний, злісний.

    2. Пов’язаний з лиходійством, що виражає лиходійство або властивий лиходію.

  • лиходійство

    Злісний, злочинний вчинок; дія, спрямована на заподіяння шкоди, страждання або зла іншій особі чи суспільству.

    Систематична, згубна діяльність, що характеризується жорстокістю та порушенням моральних і соціальних норм; злодіяння.

    У контексті художньої літератури, фольклору або міфології — втілення зла, діяльність негативного персонажа (лиходія), спрямована проти добрих сил.

  • лиходійський

    Властивий лиходієві, характерний для нього; злочинний, згубний.

    Спрямований на заподіяння шкоди, зла; ворожий, ворогуючий.

  • лиходіяння

    Лиходіяння — злочинна, згубна діяльність; вчинення лиходійства, зла.

    Лиходіяння — (заст.) кара, покарання за злочини; лихо, нещастя, що спіткало когось як відплата.

  • лиходіяти

    1. (заст.) Чинити лихо, зло; шкодити комусь, чомусь, завдавати страждань.

    2. (перен., розм.) Про явище, обставини тощо: бути причиною неприємностей, завдавати клопоту, турбот.

  • лиходіятися

    лиходіятися — дієслово, яке означає чинити зло, завдавати шкоди комусь або чомусь, поводитися як лиходій.

  • лихолітній

    1. Який стосується лихоліття — важкого, неспокійного часу, повного лиха, страждань, бід (зазвичай про історичні періоди).

    2. Який належить до епохи Литовської держави (Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського) або пов’язаний з нею (заст., іст.).

  • лихоліття

    1. Історичний період, сповнений лиха, нещасть, важких випробувань для народу (часто з великої літери — Лихоліття).

    2. Загальне позначення тривалого часу лиха, біди, несприятливих обставин; лиха година.

  • лихоманити

    1. Робити когось лихоманним, хворим; викликати лихоманку, гарячку.

    2. Перен. Приводити в стан сильного збудження, тривоги, непокою; тривожити, турбувати.

    3. Розм. Робити щось швидко, метушливо, неспокійно; метушитися, квапитися.