drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лежкий

    1. (Про хліб, борошно) Який довго не черствіє, зберігає свіжість.

    2. (Про фрукти, овочі) Який довго зберігається, не псується, має хорошу лежкість.

  • лежкість

    1. Здатність плодів, овочів або коренеплодів зберігатися протягом тривалого часу, не втрачаючи товарного вигляду та споживчих якостей.

    2. У сільському господарстві — властивість зерна довго зберігатися без значного погіршення його харчових та насіннєвих властивостей.

    3. Переносно — стан тривалого бездіяльного перебування, лежання (рідковживане).

  • лежма

    1. У діалектах: лежачи, у лежачому положенні (про людину або тварину).

    2. У діалектах: без дії, у стані бездіяльності, спокою; ледарськи.

  • лежнєво

    Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.

  • лежник

    1. Тепла підстилка для лежання на землі, сіні тощо, зроблена з соломи, сіна, ковдри або інших матеріалів.

    2. Застаріла назва для лежака, лави або іншого пристосування для лежання.

    3. Діалектне: місце, де щось або хтось довго лежить (наприклад, місце лежання худоби).

    4. Рідкісне: той, хто багато лежить, ледар, лежень.

  • лежня

    1. Товста колода або брус, що використовується як основа, опора або нижній елемент конструкції (наприклад, під шпали залізничної колії, у фундаментах, для укріплення стін траншей).

    2. Рідкісне позначення для довгої горизонтальної балки, що з’єднує опори моста, або для дерев’яної покладки на дно річки для спуску суден.

    3. У переносному значенні — про ліниву, малорухливу людину, яка багато лежить (розмовне).

  • лежняк

    1. Товста колода або брус, що укладається горизонтально як основа для будівництва (наприклад, під залізничні рейки, фундамент, настил).

    2. Велика, масивна колода дерева, що довго лежала на землі.

    3. Перен. про ледачої, млявої людини, яка багато лежить або нічого не робить.

  • лежняка

    1. Велика, важка колода або брус, що використовується як основа, опора або нижній елемент конструкції (наприклад, під час будівництва мостів, колій, фундаментів).

    2. Розмовна назва людини, яка багато лежить, ледарює; ледащо, лежень.

  • лежун

    1. Розмовне позначення ледачої, лінивої людини, яка багато лежить, ухиляється від роботи.

    2. Діалектне: великий камінь, скеля або колода, що довго лежить на одному місці.

    3. Спеціальне (сільське господарство): сніговий намет, утворений вітром назимьових посівів, що захищає їх від вимерзання.

    4. Спеціальне (рибальство): сіть, яку встановлюють на дні водойми для лову риби.

  • лежух

    1. Рідкісне прізвище українського походження.

    2. (діал., перев. мн.) Застаріла назва для лежанів — довгих дерев’яних лавок або нар для спання, розташованих вздовж стіни в українській хаті.