1. (анат., фізіол.) Пов’язаний з лімбічною системою головного мозку, яка відповідає за емоції, поведінку, довготривалу пам’ять та нюх.
2. (перен.) Емоційний, глибинно-чуттєвий; такий, що стосується найглибших, часто несвідомих, емоційних переживань.
Категорія: Л
-
лімбо
1. У католицькій теології — стан душ померлих, які не мають тяжких гріхів, але через первородний гріх або інші перешкоди не можуть увійти до раю; проміжний стан між раєм і пеклом, де душі чекають на остаточне вирішення своєї долі.
2. У переносному значенні — стан невизначеності, очікування або бездіяльності, коли людина або явище тимчасово позбавлені чіткого статусу, напрямку або можливості розвитку.
3. У культурі та мистецтві — популярний танець карибського походження, що виник на Тринідаді і Тобаго, який часто виконують під музику каліпсо, а головною його особливістю є проходження під низькою планкою, що поступово опускається.
-
лімбовий
1. Стосунковий до лімбусу (Limbus) — регіону на межі рогівки та склери в оці.
2. Стосунковий до лімбусу (Limbus) — регіону на межі рогівки та склери в оці.
-
лімборафія
Лімборафія — власна назва українського видавництва, заснованого у 2018 році, що спеціалізується на публікації сучасної художньої, нон-фікшн та дитячої літератури.
-
лімбосклеректомія
Лімбосклеректомія — хірургічна операція в офтальмології, що полягає у видаленні ділянки склери та прилеглого до неї ділянки лімбу (краю рогівки) з метою доступу до внутрішніх структур ока або для лікування певних захворювань.
-
лімітування
1. Дія за значенням дієслова “лімітувати”; встановлення ліміту (граничної норми, обмеженої кількості чогось) на щось.
2. Обмеження, накладення обмежень на щось (наприклад, на видачу коштів, виробництво, продаж тощо).
-
лімітувати
1. Встановлювати певну межу, границю для чогось; обмежувати кількість, обсяг, розмір або тривалість чогось.
2. Визначати або фіксувати крайню допустиму норму, ліміт (у фінансах, торгівлі, виробництві тощо).
-
лімітуватися
1. Бути обмеженим певною межею, нормою або границею; мати встановлений ліміт.
2. (у фінансах, торгівлі тощо) Мати встановлену граничну суму, кількість або відсоток, які не можна перевищувати.
3. (переносно) Обмежувати себе в чомусь, стримуватися, не виходити за певні рамки.
-
лімітуючий
1. Який встановлює ліміт, обмеження; такий, що обмежує щось у певних межах.
2. (У техніці, медицині, економіці) Такий, що визначає гранично допустиму величину, рівень або інтенсивність чогось; обмежувальний.
-
лімітчик
1. Заст. У СРСР — особа, яка приїхала на тимчасове проживання та роботу в велике місто (зокрема, Москву чи Ленінград) згідно з встановленими державними квотами («лімітою»).
2. Заст. У СРСР — робітник або службовець, прийнятий на підприємство з обмеженою («лімітованою») кількістю штатних одиниць, що не давало права на постійну реєстрацію (прописку) в даному населеному пункті.