1. Встановлювати певну межу, границю для чогось; обмежувати кількість, обсяг, розмір або тривалість чогось.
2. Визначати або фіксувати крайню допустиму норму, ліміт (у фінансах, торгівлі, виробництві тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Встановлювати певну межу, границю для чогось; обмежувати кількість, обсяг, розмір або тривалість чогось.
2. Визначати або фіксувати крайню допустиму норму, ліміт (у фінансах, торгівлі, виробництві тощо).
Приклад 1:
Він надумався лімітувати ринкові ціни та ополчився проти спекулянтів і фальшивомонетників. Своєї мети він досягнув з точністю до навпаки.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”