Категорія: Х

1. Розділ медицини, що вивчає вплив біологічних ритмів організму на перебіг захворювань та застосовує ці знання для оптимізації лікування шляхом вибору найефективнішого часу прийому ліків або проведення терапевтичних процедур.

2. Конкретний метод лікування, заснований на принципах хронобіології, при якому прийом фармакологічних препаратів, проведення сеансів променевої терапії тощо синхронізують з індивідуальними ритмами пацієнта для підвищення ефективності та зменшення побічних ефектів.

1. Філософсько-естетичний термін, запропонований М. Бахтіним, що означає суттєву взаємозв’язаність просторових і часових відносин, художньо освоєних у літературному творі; єдність часу й простору як формально-змістову основу твору.

2. У фізиці та космології — фундаментальна структура Всесвіту, що поєднує три просторові виміри та один часовий у єдиний чотиривимірний континуум, в якому відбуваються всі фізичні події.

Хронотрон — у науковій фантастиці: гіпотетичний пристрій або механізм для подорожей у часі або маніпулювання часовим потоком.

Хронотрон — у фізиці та футурології: теоретична модель пристрою для дослідження властивостей часу, часто пов’язана з концепцією замкнутих тимчасових кривих.

Хронотрон — у технічному сленгу та комп’ютерних іграх: умовна назва елемента, машини чи артефакта, що виконує функції, пов’язані з контролем часу (сповільнення, прискорення, зупинка).

Розділ хронофармакології, що вивчає залежність дії лікарських засобів (їх фармакодинаміки) від біологічних ритмів організму, зокрема від часу доби, сезону тощо.

Розділ фармакології та хрономедицини, що вивчає вплив біологічних ритмів організму на швидкість та ступінь всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення лікарських засобів (фармакокінетику), а також на їхню дію та переносимість.

Хронофармакологія — розділ фармакології та хронобіології, що вивчає вплив біологічних ритмів організму на дію лікарських засобів, а також залежність ефективності та токсичності препаратів від часу їхнього введення.