Словник Української
1. Який має багато жил, пронизаний жилами (про тканини організму, частини тіла, м’ясо тощо).
2. Міцний, дужого тілобудови; витривалий, загартований (про людину, тварину).
3. Пересічений глибокими балками, ярами, руслами річок; скелястий, нерівний (про місцевість, ґрунт).
4. Який має видимі волокна, прожилки (про деревину, камінь, мінерал).
1. Скорочене позначення для житлової площі — приміщення, призначеного для постійного проживання людей (квартира, кімната, будинок тощо).
2. Розрахункова міра обсягу житлового приміщення, що використовується в офіційних документах, орендних угодах або при обліку житлового фонду.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “жилка” — тонка, малопомітна жилка, особливо на рослинах або в організмі.
2. У ботаніці: тонка гілка судинно-волокнистого пучка в листковій пластині, що є частиною листкового нервування.
3. У розмовній мові: тонка лінія, смужка, риска (наприклад, на папері, камені або в малюнку).
4. Переносно: ледь помітна ознака, відтінок чого-небудь (почуття, якості тощо).
1. (геологія) властивість мінералів або гірських порід утворювати тонкі, витягнуті агрегати, що за формою нагадують жили.
2. (біологія, медицина) зовнішня схожість певної структури в організмі (наприклад, тяжа сполучної тканини, кальцифікату) на кровоносну судину (жилку) за формою або розташуванням.
1. (геол.) Який за формою нагадує жилу; схожий на жилу (про мінеральні тіла, поклади корисних копалин тощо).
2. (анат., біол.) Який за виглядом або будовою нагадує жилу (про тканини, утворення в організмі).
жилляритися — дієслово, що означає навмисне ускладнення мови, зловживання науковою, канцелярською або іншою професійною термінологією там, де можна висловитися просто і зрозуміло; говорити або писати надто вишукано, мудрено, незрозуміло для широкого загалу.
1. (від власного імені Жилляр) Виконувати роль або грати персонажа Жилляра (комічного слуги з французької комедії дель арте) у театральній виставі, ляльковому театрі або іншому видовищі.
2. (переносно, рідко) Поводитися наївно, незграбно або комічно, наслідуючи манеру поведінки стереотипного слуги-простака.
1. (в архітектурі) Вертикальний опорний стрижень або стійка у ґратах, решітці, огорожі тощо, що з’єднується з поперечними елементами (смугами).
2. (в техніці) Стержень, ребро, виступ, що служить для підвищення жорсткості або міцності конструкції (наприклад, на поверхні радіатора, ребро жорсткості).
1. Місце, де хтось живе або може жити; приміщення для проживання.
2. (у спеціальному вжитку) Житлова площа, житловий фонд як сукупність житлових приміщень.
1. Наявність жилок (судинних пучків) у тканинах рослин або характер їх розташування; прожилкуватість.
2. (у геології) Наявність густої сітки тонких жил (наприклад, кварцових, кальцитових) у гірській породі або мінералі.
3. (переносне) Скупість, жадібність, користолюбство (розмовне).