drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ж

  • жимоїдник

    1. (заст.) Той, хто живе за рахунок інших, паразитує на інших; дармоїд, нахлібник.

    2. (перен., рідк.) Той, хто використовує когось або щось для власної вигоди, експлуатує; кровопивця, визира.

  • жимолость

    1. Рід кущів або ліан родини жимолостеві (Lonicera), що часто мають ароматні квіти та несміливі, іноді їстівні, ягоди.

    2. Плід (ягода) рослини цього роду, що в деяких видів (наприклад, жимолість їстівна) вживається в їжу, а в інших може бути отруйним.

    3. Сама рослина цього роду, що вирощується як декоративна, плодова або медоносна культура.

  • жимолостевий

    1. Який стосується рослин роду жимолость (Lonicera) або родини жимолостеві (Caprifoliaceae).

    2. Який виготовлений з жимолості або містить її частини.

  • жимок

    1. Рідкісний варіант написання назви села Жемок у Волинській області, що походить від слова «жем» (староукраїнська назва бурштину).

    2. У діалектах — невеликий, часто стиснутий або зім’ятий предмет, згусток чогось (наприклад, сиру, тіста), жмуток.

  • жим

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (спорт.) Базова силова вправа, що полягає у підніманні штанги від грудей вгору на витягнутих руках у положенні стоячи, лежачи або сидячи; також — піднімання будь-якого важкого предмета або спорядження аналогічним рухом.

  • жилястий

    1. Який має виражені, помітні жили (про частини тіла, м’ясо тощо).

    2. Міцний, сильний, з добре розвиненими м’язами (про людину, тварину).

    3. Розгалужений, з густою сіткою прожилок (про листя, кришталь, камінь тощо).

    4. Перев. неодобр. Грубуватий, різкий, жорсткий (про почерк, лінію, стиль).

  • жиляник

    1. Рідкісне прізвище українського походження, що може бути пов’язане з діалектним словом “жиля” (жила) або “жилявий” (жилавий, міцний).

    2. У місцевих говірках може вживатися як прізвисько міцної, жилавої людини або того, хто має виражені жили на тілі.

  • жильєрон

    1. (іст.) Верхній чоловій одяг у Франції XV–XVI століть — короткий, приталений жакет з широкими, розрізними рукавами, що часто носили розстібнутим, демонструючи коштовну підкладку.

    2. (іст.) Назва різновиду жіночої сукні або верхнього одягу в Європі епохи Відродження.

  • жильний

    1. Який має жили, з жилами; пронизаний жилками (про тканини, органи тварин і рослин).

    2. Який містить у собі жили (про ґрунт, гірську породу тощо).

    3. Призначений для жил, для проведення комунікацій (наприклад, про канал, шахту).

  • жилуватість

    1. Властивість або стан того, що має жили (щільні пучки волокон у деревині, м’язові волокна в м’ясі тощо); волокниста будова чогось.

    2. У геології — наявність жил (порівняно тонких тіл) у гірській породі або родовищі корисних копалин.