Словник Української
1. (іст.) Загострений металевий стрижень, який використовувався для кріплення (наприклад, приклепування) деталей обладунку, зброї або спорядження лицаря у середні віки.
2. (іст., спец.) Тонкий металевий штифт або цвях, що застосовувався в техніці клепки для тимчасового фіксування деталей перед постановкою заклепки.
1. Той, хто подає жалобу, скаргу на когось або щось; скаржник.
2. У давньому українському процесуальному праві — позивач, істець, який подає до суду формальну скаргу (жалобу).
3. Заст. Той, хто виражає печаль, скорботу; плач, голосіння.
1. Який виражає жаль, скорботу, печаль; сповнений смутку, журби.
2. Який викликає почуття жалю, співчуття; сумний, тужливий.
3. Який пов’язаний зі смертю когось, з оплакуванням померлого; траурний.
4. Про звуки, голос, мелодію тощо: сумний, похмурий, тужливий за тоном.
1. Висловлення невдоволення, скрутного душевного стану, скарги на когось або щось; сама скарга.
2. Офіційна письмова заява з викладом скарги на дії або рішення особи чи установи, що порушують, на думку заявника, його права або інтереси; документ з такою заявою.
3. (у медицині) Суб’єктивне відчуття хворого, опис нездужання, болю або інших порушень самопочуття, які він повідомляє лікареві під час огляду.
1. Гострий орган у комах (перетинчастокрилих, двокрилих) або павукоподібних, призначений для уколу та введення отрути.
2. Переносно: уїдливі, образливі слова; зла, глузлива мова.
3. Застаріле: гострі шипи або колючки у рослин.
1. Висловлювати невдоволення, скарги на когось або щось, повідомляти про свої негаразди, неприємності з метою викликати співчуття або допомогу.
2. (застаріле) Висловлювати жаль, розкаювання; каятися.
1. Відчувати жаль, співчуття до когось або через щось; шкодувати когось, щось.
2. Відчувати розкаяння, каятися у вчинку; шкодувати про щось зроблене або незроблене.
3. (застаріле) Скаржитися, нарікати, оплакувати своє лихо.
1. Дія за значенням дієслова “жалкувати”; вираження жалю, співчуття, скорботи з приводу чиїхось страждань, нещасть або втрат.
2. Розмова або висловлювання, наповнені скаргами, сумом, жалем; скаргання, нарікання.
3. Заст. Дія за значенням дієслова “жалкувати” у значенні “пожаліти, подарувати”; прощення, помилування.
1. Прислівник, що виражає почуття співчуття, жалість або жаль щодо когось або чогось; у значенні “шкода”, “прикро”.
2. Прислівник, що вказує на недостатність чогось, небажання витрачати або втрачати щось через його цінність; у значенні “шкодувати”.
1. Який викликає співчуття, жалість; нещасний, знедолений.
2. Нікчемний, незначний, дуже поганий; такий, що викликає презирство.
3. Дуже малий, мізерний, недостатній.