1. Гострий орган у комах (перетинчастокрилих, двокрилих) або павукоподібних, призначений для уколу та введення отрути.
2. Переносно: уїдливі, образливі слова; зла, глузлива мова.
3. Застаріле: гострі шипи або колючки у рослин.
жало
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона — наче гостре жало, що отруює все живе довкілля. «— Аді, в пазусі маю синю книжечку.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Его гіраволучныя стрѣлы прямо ударяют в лице окиана, а самое их жало, уклоняясь от лица морского, косвенно бодет. Имѣть иную, cie-το значит блюсти и примѣчать.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Философія и в собственном и в чужом нещасті и не жало– а Коммиссій. Римски — commissio, порученіе дѣла.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |