Значення
- (Юриспруденція) –
Той, хто подає жалобу, скаргу на когось або щось; скаржник.
- (Юриспруденція) –
У давньому українському процесуальному праві — позивач, істець, який подає до суду формальну скаргу (жалобу).
- (Література) –
Заст. Той, хто виражає печаль, скорботу; плач, голосіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. жалобник, р. жалобника, д. жалобникові, з. жалобника, о. жалобником, м. жалобникові, к. жалобнику