Категорія: Ж

1. Той, хто схильний до жалю, співчуття; людина, яка легко жаліє когось або щось.

2. Той, хто постійно скаржиться, нарікає на долю або викликає до себе співчуття; плаксій.

1. Дія за значенням дієслова “жалити” — відчуття різкого болю, печіння, подразнення (переважно на шкірі або слизовій оболонці), що виникає внаслідок укусу, дотику до чогось їдкого або запалення.

2. (переносне значення) Сильне, гнітюче почуття душевного болю, скорботи, розпуки; печаль, страждання.

1. Народний духовий музичний інструмент, різновид сопілки з двома-трьома отворами, що виготовляється з очерету, верби або бузини та має характерний жалібний, пронизливий звук.

2. Рідкісна назва рослини жалібної (жалібниці) — волошки синьої (Centaurea cyanus).

1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути жалібним; властивість викликати співчуття, жаль або знищення через свою безпорадність, страждання або приниженість.

2. У музиці — характер, емоційне забарвлення музичного твору або його фрагменту, що виражає смуток, скорботу, меланхолію; сумний, тужливий настрій.

1. Жінка, яка професійно оплакує померлих під час поховального обряду; плакальниця.

2. Заст. Жінка, яка подає скаргу, прохання або позов до суду; позивачка.

1. Той, хто часто скаржиться, нарікає або плаче; скаржник, плаксій.

2. Заст. Той, хто подає жалобу (офіційну скаргу) до суду або іншого органу; позивач.

3. Заст. Той, хто співає жалібні пісні (жалібки) або грає на музичному інструменті мелодії сумного характеру.