1. Жінка, яка професійно оплакує померлих під час поховального обряду; плакальниця.
2. Заст. Жінка, яка подає скаргу, прохання або позов до суду; позивачка.
Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка професійно оплакує померлих під час поховального обряду; плакальниця.
2. Заст. Жінка, яка подає скаргу, прохання або позов до суду; позивачка.
Приклад 1:
А сестра, сестра його любая, жалібниця вірная, Наталочка, журиться. Але не журба в тім голосі… Ха-ха!
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”