drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ж

  • жахнути

    1. Різко, з силою кинути, шпурнути щось, зазвичай з гуркотом або брязкотом.

    2. Різко, несподівано вдарити когось або щось, часто з характерним звуком.

    3. Перен. Різко, рішуче висловити, кинути комусь слова, догану, образливу фразу тощо.

  • жахно

    1. Прислівник до слова “жахний”, що означає: дуже сильно, надзвичайно, до жаху (про ступінь вияву дії або стану).

    2. (У значенні присудкового слова) Дуже погано, неприйнятно, так, що викликає відчуття жаху або різкого несхвалення.

  • жахний

    1. Який викликає жах, страх, сильне збентеження або відразу; страшний, страхітливий.

    2. Дуже поганий, низької якості; неприйнятний, відразливий.

    3. Надзвичайно сильний за ступенем вияву; величезний, надмірний (про почуття, явища).

  • жахливість

    Властивість або якість того, що викликає жах, страх, огиду; надзвичайна непривабливість, огидність.

    Щось жахливе, страхітливе (у конкретних проявах).

  • жахливо

    1. Прислівник до слова “жахливий”; дуже погано, страшно, так, що викликає жах або сильне неприйняття.

    2. У значенні присудкового слова; вкрай, надзвичайно, дуже (про високий ступінь якості або інтенсивності дії).

    3. У значенні вигуку; виражає сильне здивування, обурення, переляк або інше різке відчуття.

  • жахливий

    1. Який викликає жах, сильний страх або відразу; дуже страшний, огидний.

    2. Надзвичайно великий за силою вияву; надмірний, величезний (про ступінь, інтенсивність чогось).

    3. Дуже поганий, низької якості; відразливий, огидний.

  • жахатися

    1. Відчувати сильний страх, переляк, жах перед кимось або чимось; лякатися.

    2. (переносно) Відчувати глибоку неприязнь, огиду, відразу до когось або чогось; уникати чогось із почуттям відторгнення.

  • жахати

    1. (перехідне) Різко, з силою штовхати, смикати або тягти когось, щось; робити різкий рух, від якого хтось, щось здригається, тремтить.

    2. (перехідне) Викликати сильний страх, жах, переляк; лякати, страшити.

    3. (неперехідне) Відчувати сильний страх, жах; дуже лякатися, тремтіти від страху.

  • жахання

    1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Глибокий внутрішній страх, тривога, що виникає перед обличчям ніщо, свободи, абсурду буття або усвідомлення власної смертності; фундаментальний стан людської істоти, відмінний від звичайного страху перед конкретною загрозою.

    2. (у психології) Інтенсивна, панічна, часто невизначена тривога, що супроводжується відчуттям загрози існуванню особистості або втрати сенсу.

  • жах

    1. Сильний душевний переляк, страх, що охоплює людину; відчуття великої тривоги, збентеження перед чимось небезпечним, загрозливим або страшним.

    2. Те, що викликає таке почуття; щось страшне, жахливе, повне катастрофічності або жорстокості.

    3. Розм. Про щось у великій кількості, у значному ступені (зазвичай із відтінком несхвалення).