1. (діал.) Те саме, що щоби — сполучник для вираження мети або наміру, а також частка для надання висловлюванню значення бажання чи прохання.
2. (діал., рідк.) Уживається як підсилювальна частка в значенні “навіть”, “хоч би”.
Категорія: Ж
-
жеб
1. (геол.) Гострий гребінь скелі, утворений внаслідок вивітрювання; характерний елемент рельєфу у високогір’ї.
2. (рідк.) Те саме, що й «жолоб» — видовжена заглибина, паз або відкрита труба для стоку води, прокладання чого-небудь.
-
же
1. Сполучник, що вживається для посилення виразу, надання йому енергійності, категоричності або для виділення, підкреслення окремого слова чи частини речення; відповідає за значенням часткам «ось», «саме», «ж».
2. (У складі сполучників) Складовий елемент складених сполучників, що надає їм відтінок протиставлення або підкреслення, наприклад: «але ж», «та ж», «хоча б і… же».
-
ждучи
Дієприкметник недоконаного виду, утворений від дієслова “ждати”, що означає стан очікування або перебування в очікуванні когось або чогось; застаріла форма, сучасний аналог — “чекаючи”.
-
жджок
Жджок — власна назва персонажа з українського фольклору та літератури, зокрема з творів Івана Франка, що походить від звуконаслідувального джерела і є іменем для фантастичної істоти, схожої на птаха або комаху (наприклад, великого коника).
Жджок — уживана в західних регіонах України (наприклад, на Лемківщині) народна назва для коника або цвіркуна, що утворена від характерного звуку (стрекоту), який видають ці комахи.
-
ждатися
1. (розмовне) Тривалий час чекати, перебувати в очікуванні когось або чогось.
2. (заст., рідко) Бути предметом очікування; чекатися на когось, щось.
-
ждати
1. Перебувати в стані очікування когось або чогось, сподіватися на появу, прихід, настання чогось.
2. Мати намір щось зробити в майбутньому, планувати, збиратися.
3. (у безособовому вживанні) Бути передбачуваним, мати наступити; належати (про подію, стан).
-
ждання
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (рідко) Стан очікування, вичікування; дія за значенням дієслова «ждати» (синонім до загальновживаного «ждіння»).
-
жданки
1. (діал.) Ожина, чорна ягода, що росте на колючому кущі; також сам цей кущ (рід Rubus).
2. (діал.) Ягоди деяких інших рослин, наприклад, костяниці або малини.
-
жданики
1. Назва історичної місцевості у Києві, що розташовувалася на північ від Лук’янівки, відома з XVII століття; за однією з версій, походить від прізвища землевласника Ждана.
2. Назва сучасної місцевості та житлового масиву в Шевченківському районі Києва, що сформувався на місці однойменної історичної місцевості.
3. Розмовна назва станції метро «Житомирська» Київського метрополітену, розташованої в цій місцевості.