Категорія: Ж

1. Місце, де росте журавлина; ділянка болота або сирого лісу, вкрита кущиками цієї рослини.

2. Загальна назва угруповань рослин, де домінує журавлина.

3. (переносне значення) Великий посуд (бочка, кадка) для засолювання або мочення журавлини.

1. Багаторічна рослина родини брусничних з дрібними вічнозеленими листочками та червоними кислувато-гіркими ягодами, що росте на болотах і торфовищах (Vaccinium oxycoccos).

2. Ягода цієї рослини, яка використовується в харчуванні (сирою, моченою, сушеною) та народній медицині.

3. Народна назва іншої болотної ягідної рослини — журавлини (Vaccinium macrocarpon), яка має більші плоди.

1. Рід рослин родини журавцевих (Geranium), що включає однорічні та багаторічні трави з глибокорозсіченими листками та характерними плодами, схожими на дзьоб журавля.

2. Народна назва окремих видів роду герань (Geranium), зокрема герані лісової (Geranium sylvaticum) або герані лучної (Geranium pratense), а також деяких видів роду пеларгонія (Pelargonium).

3. Рідкісне діалектне позначення для журавля, здебільшого молодого або малого за розміром.

Великий перелітний птах родини журавлиних з довгими ногами, шиєю та дзьобом, що мешкає на болотах та луках.

Пристрій для підйому та переміщення вантажів, що складається з вертикальної стійки та похилої стріли, з’єднаних шарніром; коловорот.

Довгий важіль у колодязі або криниці для підйому відра з водою.

1. (орнітол.) Великий перелітний птах родини журавлиних із довгими ногами та шиєю, що мешкає на болотах та луках; журавель.

2. (техн.) Дерев’яний довгий дрюк, прикріплений до колоди як важіль для підйому води з колодязя; колодязний журавель.

3. (заст., діал.) Пристрій для підвішування над ватром казана чи горщика для приготування їжі; частина певних типів відкритого вогнища.

1. (у народній творчості) Поетичний образ птаха, що символізує журбу, тугу, нещастя; втілення печалі.

2. (заст., діал.) Важка турбота, смуток, журба; саме почуття тривожної туги.

3. (орнітол., діал.) Народна назва деяких видів птахів родини сивкових, зокрема, чорниці звичайної (Fulica atra).

1. (діал.) Густий ліс, хаща, чагарник, важкопрохідне місце.

2. (діал.) Глибоке місце в річці, озері, водоверть, вир.

3. (діал.) Сум, журба, туга, задума.

1. (іст.) Велика жупа — адміністративно-територіальна одиниця у деяких слов’янських народів, зокрема у хорватів, що об’єднувала кілька дрібніших жуп.

2. (перен., рідк.) Місце, де панують важкі, нестерпні умови життя або праці; велика, важка жупа (у значенні тяжкого становища).

1. У християнській міфології та релігійній традиції — сірка або смола, що горить у пеклі; символ кари грішників у пекельному вогні.

2. Переносно — щось дуже страшне, огидне або небезпечне, чим залякують; предмет або явище, що викликає жах і відразу.