Древослів

Словник Української Мови

журавинник

[ʒurɑʋɪnnɪk] Іменник

Буква:Ж

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Місце, де росте журавлина; ділянка болота або сирого лісу, вкрита кущиками цієї рослини.

  2. (Ботаніка) –

    Загальна назва угруповань рослин, де домінує журавлина.

  3. (Техніка) –

    (переносне значення) Великий посуд (бочка, кадка) для засолювання або мочення журавлини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. журавинник, р. журавинника, д. журавинникові, з. журавинник, о. журавинником, м. журавинникові, к. журавиннику

Більше записів