Словник Української
1. (у техніці) Пристрій або елемент конструкції, що забезпечує зчеплення з поверхнею ґрунту, перешкоджаючи ковзанню чи зсуву (наприклад, у сільськогосподарських знарядах, взутті, гусеничній техніці).
2. (переносно) Основа, опора, точка відліку для якихось дій, міркувань або розвитку подій; те, що дає початок чомусь або за що можна «зачепитися».
1. Спеціальний пристрій або елемент конструкції, призначений для збільшення зчеплення з ґрунтом, що перешкоджає ковзанню чи зміщенню; найчастіше використовується в сільськогосподарській, будівельній техніці або взутті.
2. Власна назва конкретних моделей або типів сільськогосподарських знарядь (наприклад, борін), що мають такі пристрої для кращого заглиблення в землю та розпушування грунту.
Спеціалізована сільськогосподарська або будівельна машина, призначена для механічного перемішування різних шарів ґрунту, а також для змішування ґрунту з добавками (вапном, цементом, добривами тощо) з метою поліпшення його якості, структури або міцності.
Робочий орган (пристрій, навісне або причіпне знаряддя) до трактора або самохідної машини, що виконує операцію змішування ґрунту за допомогою фрез, роторів, лопатей або шнеків.
Фахівець у галузі ґрунтознавства, який вивчає ґрунти, їх походження, будову, склад, властивості, географічне поширення та раціональне використання.
Наука про ґрунти, що вивчає їх походження, будову, склад, властивості, географічне поширення, раціональне використання та охорону; ґрунтівництво, педологія.
Який стосується одночасно ґрунтів і клімату певної території та їх взаємозв’язку.
Пов’язаний з поліпшенням властивостей ґрунтів, їх родючості та сільськогосподарського використання шляхом проведення меліоративних заходів (зрошення, осушення тощо).
Ґрунтовтома — стан виснаження ґрунту, що виникає внаслідок інтенсивного монокультурного землеробства, коли рослини одного виду багаторазово вирощуються на одній ділянці, що призводить до виснаження запасів поживних речовин, порушення структури та зниження родючості ґрунту.
Ґрунтовтома — агрономічний термін для позначення комплексу негативних явищ у ґрунті (біологічних, хімічних, фізичних), спричинених тривалим відсутністю сівозміни та накопиченням специфічних шкідників і патогенів.
1. Призначений для забору, відбору або взяття проб ґрунту.
2. Стосуючийся технічних засобів (механізмів, пристроїв, інструментів), що використовуються для відбирання зразків ґрунту з метою дослідження.
1. Призначений для захисту ґрунту від ерозії, вивітрювання, забруднення та інших негативних впливів.
2. Пов’язаний із заходами, технологіями або властивостями, що сприяють збереженню родючості та цілісності ґрунтового покриву.