Категорія: Ґ

1. У західноукраїнських говірках — людина, яка говорить швидко, невиразно або недбало; те саме, що телетун, леміґа.

2. Заст. та діал. Той, хто часто й багато сміється; реготун.

Ґелґотуха — власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Волинській області.

Ґелґотуха — власна назва села в Україні, розташованого в Ковельському районі Волинської області.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (У переносному значенні, розм.) Про людину, яка говорить дуже швидко, багато і нестримно, часто без змістовного зв’язку; базікало, теревенило.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (переносно, розм.) Неорганізоване, галасливе скупчення людей; метушня, безладдя, сум’яття (зазвичай з відтінком зневаги).

Ґепрол — власна назва українського виробника електрообладнання, зокрема світильників, ТОВ «Завод Ґепрол».

Ґепрол — власна назва торгової марки (бренду) світильників та інших електротехнічних виробів, що випускаються однойменним підприємством.

1. (геогр.) Гірський перевал у Карпатах, розташований на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, на вододілі басейнів Пруту та Тиси; важливий туристичний маршрут.

2. (іст.) Назва однієї з гірських вершин у Карпатах, що знаходиться поблизу однойменного перевалу.

3. (перен., рідко) Вживається як символ важкодоступної гірської місцевості або перешкоди, яку треба подолати.

Ґерґотання — швидка, невиразна, часто незрозуміла мова, що нагадує звуки, які видають індики (ґерґотіння); лемент, галас, крик.

Ґерґотання — переносно: шумливий, безладний гомін, гамір, галас, що виникає від багатоголосся або суперечок.

Ґеґекання — власна назва, яка позначає мову ґеґів (північноалбанський діалект), одна з двох основних діалектних груп албанської мови.