Значення
- (Лінгвістика) –
У західноукраїнських говірках — людина, яка говорить швидко, невиразно або недбало; те саме, що телетун, леміґа.
- (Лінгвістика) –
Заст. та діал. Той, хто часто й багато сміється; реготун.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ґелґотун, р. ґелґотуна, д. ґелґотунові, з. ґелґотуна, о. ґелґотуном, м. ґелґотуні, к. ґелґотуне