drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ґ

  • ґелґотати

    Відтворювати звуки, подібні до кумкання жаб або ґелґоту гусей; діал. ґелґотіти.

    Розмовляти голосно, багато і швидко, видаючи невиразні, різкі звуки; базікати, теревенити.

  • ґелґотатися

    1. (про птахів, особливо гусей) видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно й безладно кричати.

    2. (переносно, про людей) голосно, нестримано й безладно сміятися; реготати.

    3. (переносно, розм.) вести голосну, безпутну розмову; базікати, теревенити.

  • ґелґотіння

    1. Власна назва місцевості в Україні, що походить від діалектного “ґелґот” (шум, гамір, галас) і може означати галасливе, шумне місце.

    2. (У переносному значенні, рідко) Галас, гамір, шумна метушня, що виникає в натовпі або в результаті якогось бурхливого явища.

  • ґелґотіти

    1. Видавати різкі, уривчасті, голосні звуки, схожі на кудахкання курки; кудахтати (переважно про курей).

    2. Перен. Голосно, нестримно і безладно сміятися; реготати.

    3. Рідко. Балакати, говорити швидко та без змісту; теревенити.

  • ґелета

    1. (діал.) Невеликий дерев’яний посуд циліндричної форми з однією ручкою, призначений для пиття води, квасу тощо; ковш, черпак.

    2. (власна назва) Прізвище українського походження.

  • ґелка

    1. Рідкісне прізвище українського походження.

    2. Розмовна назва вузлової залізничної станції в місті Львові, офіційна назва якої — Львів-Головний.

  • ґелюх

    1. (діал.) Глибока яма, провалля, западина в землі, часто заповнена водою; глибока калюжа.

    2. (перен., розм.) Про безвихідне, скрутне становище або неприємну справу.

    3. (перен., розм., зневажл.) Про неохайну, брудну людину або про незграбну, важку річ.

  • ґемілка

    1. (діал.) Невелика дерев’яна посудина з кришкою, зроблена з цільного шматка дерева (здебільшого липи), призначена для зберігання різних сипучих продуктів (крупів, борошна) або молочних продуктів (масла, сметани).

    2. (перен., рідк.) Уживається як символ затишку, домашнього вогнища, сільського побуту.

  • ґендзер

    1. (історичне) Мідна монета, що карбувалася в Речі Посполитій у XVII столітті, переважно за короля Яна II Казимира; також назва інших низькопробних срібних та мідних монет того періоду.

    2. (переносне, розмовне) Погордлива назва чогось незначного, малоцінного, дрібних грошей.

  • ґелґотітися

    1. (про птахів, особливо курей) неспокійно рухатися, метушитися, часто з характерним квоктанням або ґелґотінням.

    2. (переносно, про людину) метушитися, поспішати, хвилюватися через дрібниці, клопотатися без особливої потреби.